У цій статті ми прагнемо довести, що теорія Великого вибуху має право на існування, якщо її перевести в категорію фантастики. Її неправильно буде називати ані теорією, ані моделлю, ані гіпотезою. Що ж таке фантастика? Фантастика – жанр художніх творів, у якому за допомогою додавання вигаданих уявних елементів створюється світ, відмінний від світу сьогоденного, реального.

Розглянемо твердження, які висуває “теорія Великого вибуху”.

1. Первинно матерія перебувала в стислому до точки стані.

Коли говорять, що матерія в первинному стані була стиснута до точки, відразу ж виникає природне запитання: “А хто ж її стиснув?”. І воно має сенс, адже для самої матерії не властиво перебувати в такому стані. При наявності закону ентропії ми бачимо, що для матерії більш властиво розсипатись, ніж знаходитись у стислому стані. І це збігається з ведичним поглядом на первинний стан матерії, яка перебуває в стані прадхани, коли матерія розкладена на першоелементи. Наприклад, будинок, якщо за ним не доглядати, починає розвалюватися на первинні складники, але ніколи він не стискається в точку. Тому такий погляд не науковий, відмінний від сьогоденної реальності, і більше належить до сфери фантастики.

2. Точка існувала тоді, коли ще не було простору.

Жоден фізичний об’єкт не здатний існувати без наявності простору. З ведичного погляду, простір є фундаментальною основою для існування фізичних об’єктів. Ми не знаємо жодного фізичного об’єкту, який існував би за межами простору. Опоненти можуть сказати: “Так як не було простору, то об’єкт існував скрізь”. Але це лише гарні слова, тому що “скрізь” означає в кожній частині простору. А якщо об’єкт не існує ніде в просторі, то говорять, що його взагалі не існувало. Це все одно, що я назвусь мільярдером, який має мільярд ніде – це нісенітниця. Висновок: це просто вигадка, і тому належить до сфери фантастики.

3. Точка існувала тоді, коли ще не було часу.

Знову ж таки, чи можете ви вказати хоча б на один фізичний об’єкт, який існував би за межами часу? У сьогоденній реальності ми такого не спостерігаємо. У матеріальному світі час ділиться на минуле, теперішнє і майбутнє. І якщо об’єкт не існував у часі, тоді це означає, що його не існувало в минулому, він не існує зараз, і він не буде існувати у майбутньому. А це означає, що такий об’єкт не існував ніколи. Той самий приклад: я мільярдер, який отримав мільярд ніколи. Це дуже далеко від реального життя, тому це фантастика.

4. Відбувся вибух точки.

Тут піднімається цікава тема для обговорення – звідки проявляється сам принцип активної діяльності. “Бхагавад-Ґіта” перераховує 5 факторів діяльності, куди, до речі, входить поле діяльності (що включає простір), чуття і прана. Також є складові елементи діяльності, яка відбувається спочатку на тонкому рівні, а потім вже на фізичному, грубому рівні. Оскільки ці теми далекі від вивчення сучасних вчених, ми також будемо вести обговорення на рівні розуміння сучасної науки, не деталізуючи тему про причину виникнення діяльності, хоча якщо спиратися на це знання, то дуже добре видно, що “Великий вибух” – це фантастика.

Так ось, чому ж це наша точка вибухнула? Відповідь проста. Ця точка відчувала себе дуже нестабільною (не запитуйте, хто створив для неї таку нестабільність), вона відчувала себе занадто сильно стиснутою, і вона була розігріта до температури більше ніж 5 мільярдів градусів, а інші називають 10 трильйонів градусів. Хто її розігрів до такого стану і за допомогою чого, за допомогою якого процесу вона була розігріта – історія про це мовчить, хоча деякі кажуть, що це через надзвичайне стиснення. І зрозуміло, що ми не можемо запитати, як довго вона перебувала в такому стані, так як не було часу. Так чи інакше, вона вибухнула. Знову ж таки, за межами часу і простору не тільки існують фізичні об’єкти, але вони ще й здатні проявляти активність, і де ж докази? Але це був не зовсім вибух, вона просто роздулася і розтягнулася, і розширився простір.

Чому ж вона не вибухнула “по-нормальному”? Якщо роздувати кульку, то у неї є зовнішнє покриття, яке стримує її від розриву. Чи було таке покриття під час вибуху – є сумніви. І взагалі те уявлення, що вибух є причиною простору, дуже схоже на фантастику. Ми можемо уявити такі послуги: ми приходимо до вченого і просимо: “Будь ласка, підірвіть точку посеред Дніпра, щоб там проявився простір у 2 гектари землі з документацією на власність, а я вам заплачу 1 мільярд доларів, який лежить за межами часу і простору”. Наскільки я знаю, у сфері фантастики таких ідей ще не було.

Після вибуху все почало розлітатися в усі сторони зі швидкістю, яка перевищує швидкість світла, і це все відбулося в проміжку ось такого часу: 10 в -43 степені секунди. І, можливо, у когось може виникнути запитання: “Відповідно до теорії відносності Ейнштейна, фізичні об’єкти не можуть рухатися швидше світла, та й саме світло не зможе рухатися ще швидше, ніж воно вже рухається”. І відповідь є: розліталося все з такою швидкістю лише тому, що ще не існувало ніяких фізичних законів. Цікаво, що законів не існувало, а точка чогось вибухнула, скоріше всього, це був її власний незалежний вибір, ніякий закон не змушував її це зробити. І першоелементи, які з’явилися після вибуху, подумали: “Законів ще немає, тому давай-но будемо розлітатися, хоча ми можемо і залишатись на місці, закону ж ще немає, що після вибуху обов’язково треба розлітатись. Але якщо ми вже будемо розлітатись, то давайте летіти зі швидкістю, яка перевищує швидкість світла, а то коли з’являться закони, ми вже так не зможемо літати”. Ось така фантастика.

5. Світовий вибух породив перші елементарні частинки.

Всесвіт був заповнений найбільш елементарними частинками – кварками, лептонами та векторними бозонами. Хоча ми можемо посперечатися, що саме ці частинки є первинними, але сам факт є дуже цікавим – вчені з цього моменту описують матерію так само, як вона описана у Ведах, тобто в стані першоелементів. Тоді для чого потрібно було вигадувати фантастичний вибух точки? І відповідь в принципі зрозуміла – щось повинно було стати причиною взаємодії цих елементів, якийсь повинен був бути поштовх. Хоча в сучасній реальності ми бачимо, що вибух є причиною розриву зв’язків і взаємодій, в уяві вчених на початку творіння було все навпаки.

Чому ж першоелементи почали взаємодіяти між собою? Відповідь така: завдяки чотирьом силам, що діють у сучасному Всесвіті – тяжіння, електромагнітна, а також слабка та сильна взаємодія на субатомному рівні. Ці закони поступово проявлялися, і першим з’явився закон сили тяжіння. Знову ж таки, вчені дуже спростили процес творіння.

По-перше, для того, щоб ці закони почали діяти, потрібно створити певні умови. Наприклад, щоб діяв закон тяжіння, об’єкт повинен мати достатньо маси (у першоелементах її недостатньо); за Ейнштейном, повинен бути простір, який прогинається під масою; а з Ведичного погляду, повинен бути повітряний потік, який і створює взаємодію об’єктів. По-друге, цих законів далеко недостатньо для взаємодії першоелементів. Процес набагато складніший, ніж уявляють сучасні вчені. Ми не будемо описувати весь процес взаємодії матеріальних елементів, так як це виходить далеко за розуміння сучасної науки, адже ми вирішили спростувати вчених на їхньому рівні. По-третє, ми не повинні забувати про закон ентропії, прагнення матерії до “хаосу”, а не до взаємодії. Ми бачимо, що все розвалюється, у матеріальних елементів немає ніякого “бажання” взаємодіяти. Хто ж змусив їх взаємодіяти? Тому погляд, що елементи самі взаємодіють між собою, відмінний від реальності і є фантастикою.

Сучасні вчені, корифеї сучасної фізики Роджер Пенроуз і Стівен Гокінг просто вимагають не аналізувати того, що було до і в момент вибуху. Вони стверджують, що в момент Великого вибуху не працюють відомі нам закони Всесвіту, тому будувати якісь припущення про те, що відбувалося в момент Великого вибуху, – марно. Але у нас є і зворотна пропозиція: можливо, є марною і сама вигадка про Великий вибух. Не змушуйте нас сліпо в нього повірити.

Подальший погляд на виникнення Всесвіту йде в перемішку знання істинних законів і фантазій, що з одного боку робить його схожим на правдивий, а з іншого – відірваним від реального.

Підсумовуючи, ми дамо деякі визначення. ТЕОРІЯ – це найдосконаліша форма наукового відображення дійсності. За словами Патерностера і Бахмана, теорії повинні намагатися зобразити світ точно і повинні “відповідати фактам”. МОДЕЛЬ – це практично інформаційне, натурно-матеріальне чи описово-макетне уявлення предмета. ГІПОТЕЗА – це припущення, яке перевіряють експериментально з можливих розв’язань проблеми.

Таким чином, оскільки “Теорія Великого вибуху” не відображає дійсності, її не можна змоделювати і її не перевірити експериментально, вона не підходить під жодне із цим визначень. Однак вона дуже добре підходить під визначення фантастики. З чого ми робимо висновок, що “теорія Великого вибуху” – це ФАНТАСТИКА.

P. S. Таким чином, ми бачимо, що вчені допускають фантастику в науці. Єдине, що буде точно ненауковим, це коли ви будете згадувати Бога і посилатися на Нього.

Ваш слуга Нітьянанда Райа дас.