Війна — це випробування на те, в що ти насправді віриш. Та чи повіриш ти після неї у себе?

Днями в Києві вийшла книга «Пережити війну: 10 релігійних вимірів». Вона створена в рамках проєкту «Релігія в огні: документування воєнних злочинів Російської Федерації проти релігійних громад України», що реалізується громадською організацією «Майстерня академічного релігієзнавства» за підтримки «Documenting Ukraine», проєкту Institute for Human Sciences, IWM Vienna. У книзі представлені інтерв’ю з десятьма духовними лідерами. Вони діляться своїм досвідом під час війни, вірячи у відновлення миру та гуманізму серед жахів насильства.

Розповідаються історії представників різних конфесій, які порушують в серці читача важливі питання: як працює духовний фронт, що таке «зброя» співчуття, й навіть провокаційне питання — чи мають всі брати зброю в руки? Серед різноманітних голосів християн, мусульман, юдеїв і вайшнавів проглядається загальна мета — спокій, співчуття і гуманізм, що дозволяють вижити й залишатися людьми у найважчі часи.

Однією з частин розповіді в книзі була представлена діяльність Благодійного фонду «Їжа Життя», заснованого Міжнародним товариством свідомості Крішни у 1974 році в Америці, а в Україні — з 1994 року, яка є одним із таких прикладів служіння. Щодня понад 6 тисяч гарячих обідів роздається по всій Україні, в тому числі в містах, які межують з лінією фронту. В Києві вайшнави роздають 500 порцій щодня. Цей проєкт дарує не лише фізичну підтримку, але й тепло і любов, адже кожен обід готується з молитовним настроєм. Вайшнави вірять, що якість їжі прямо залежить від свідомості людини, яка її готує.

«Насправді ми роздаємо не їжу, а любов», — так часто кажуть учасники проєкту. І ця любов відчувається не лише в їжі, а й у ставленні до кожної людини, яка її отримує. В умовах війни, коли фізичні рани та психологічні травми стали частиною повсякденного життя, люди особливо потребують тепла, співчуття та гуманізму. Вайшнави, не просто роздають їжу людям, але й дають їм можливість відчути людяність, відновити віру в доброту та любов, яка здатна перемогти всі труднощі.
Один з волонтерів проєкту каже: «Я відчув це особисто, найбільше людям не вистачає звичайної турботи й доброти, щоб хтось міг зцілити їхнє серце».

Подібна діяльність є в кожній конфесії та громаді. У цій книзі зібрані інтерв’ю з представниками різних релігійних спільнот України. Серед них:

  • Священники УГКЦ Роман Гридковець та Олександр Богомаз;
  • Православні священники: отець Дмитро Дзядевич, отець Андрій Клюшев та єпископ Борис (Харко);
  • Голови громад різних напрямів юдаїзму: Євгенія Ноженко та Володимир Зеев Ваксман;
  • Представниця Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні Катерина Сердюк;
  • Член релігійної організації «Свідки Єгови» Сергій Афанасьєв;
  •  Послідовник Ґаудія-вайшнавської традиції (Харе Крішна) Артем Полторацький.

Читаючи можна дійти до висновку, що  війна — це не лише сутичка на фронті, це також і випробування для душі, що ставить питання про сенс життя і пошуки духовної опори. Релігійні громади — християни, мусульмани, юдеї, вайшнави — всі мають свої духовні практики та настанови, що допомагають їм переживати ці важкі часи. Але, як свідчать приклади людей, зібрані у книзі «Пережити війну», навіть найрізноманітніші переконання об’єднує одна спільна мета — відновити спокій у серці людини й принести гуманізм туди, де панує біль і страждання. Якщо ми подивимося на те, що відбувається в зонах, близьких до лінії фронту, ми побачимо, яка важлива роль цієї гуманітарної підтримки в зціленні не лише фізичних ран, а й емоційних. Люди, що пережили стрес, втрати, страх, часто відчувають внутрішню порожнечу. Тому важливо не просто дбати про задоволення матеріальних потреб, але й відновлювати віру в людяність.

Духовна опора у такі моменти не полягає в абстрактних ідеях або молитвах, а в реальному служінні та відданості. Як показує досвід «Їжі життя» та інших, служіння — це не лише допомога, а й спосіб очищення своєї душі. Кожна така дія приносить спокій тому, хто її здійснює, і створює потужну енергетичну хвилю підтримки для всіх, хто переживає жахи війни. В часи випробувань саме духовний фронт, через служіння, турботу та співчуття, допомагає людям знаходити сили для виживання та збереження людяності.