АДВАЙТА АЧАР’Я

Шрі Адвайта Ачар’я — великий святий гаудіа-вайшнавської традиції, якому поклоняються як одній із п’яти іпостасей Бога, які називають Панча-таттва. Він вважається спільним втіленням Маха Вішну та Шиви (Харіхара). Адвайта Ачар’я був одним із близьких супутників Чайтан’ї Махапрабху, а також духовним учителем Харідаса Тгакура. Життя і діяльність Адвайта Ачар’ї описані в таких працях як “Чайтанья-чарітамріта” та “Чайтанья-бхагавата”.

Адвайта Ачар’я народився 1434 року в Бенгалії, більш ніж за 50 років до народження Чайтан’ї. Більшу частину свого життя прожив разом зі своєю дружиною та дітьми у бенгальському місті Шантіпурі, де він був шановним лідером місцевого товариства брагманів. У Шантіпурі він навчав філософії “Бгаґавад-гіти” та “Шрімад-Бхагаватам”, звеличуючи шлях бхакті-йоги (любовного служіння Крішні як Верховному Богу). Адвайта Ачар’я мав шість синів — Ач’ютананда, Крішна Мішра, Гопала Даса, Баларама, Сварупа і Джагадіша.

Адвайта Ачар’я був дуже стурбований занепадом духовності та тенденції до матеріалізму, що росте в населенні. Він вважав, що це вело до страждань і проблем у суспільстві та поступово прийшов до висновку, що єдиним виходом із становища було молитися Верховному Господу Крішні, щоб Той зійшов на землю як аватара й дав людям смак до радості та щастя духовного життя. Описується, що він протягом кількох місяців старанно молився Крішні, закликаючи його прийти, та поклонявся особливій мурті Крішни Шалаграм-шилі, пропонуючи їй (відповідно до правил поклоніння) листя священної рослини Туласі та воду Ганги.

Через тринадцять місяців у відповідь на молитви Адвайти Ачар’ї в Майяпурі народився Чайтан’я Махапрабху. Згодом Адвайта Ачар’я надав велику допомогу Чайтан’ї та Ніт’янанді в їхній місії санкіртани — поширення оспівування мантри Харе Крішна.

Шріла Крішнадас Кавірадж Госвамі пише, що Господь в образі Маха-Вішну створює незліченні всесвіти, а Шрі Адвайта Ачар’я – безпосередня експансія Маха-Вішну. Господа Вішну називають дієвою причиною творіння – він кидає погляд на матеріальну енергію, і створення матеріального світу починається з цього погляду. А Адвайта Ачар’я наділяє енергією усі матеріальні елементи. Таким чином він творить мільйони всесвітів, і за допомогою своїх експансій, таких як Гарбходакашаї Вішну, підтримує кожну з них. Крім того, Адвайту Ачар’ю називають втіленням Садашиви, Санкаршани, повний прояв якого руйнує всесвіт наприкінці творіння.

Господь Чайтан’я проявляє Свою Вселенську форму Адвайта Ачар’ї

Таким чином Крішнадас Кавірадж докладно пояснює, що Адвайта Ачар’я – втілення Самого Господа, Вішну-Таттва. Він має величезну могутність, що дозволяє творити, підтримувати й знищувати матеріальні всесвіти. Але при цьому Він постає в образі відданого. Адвайта Ачар’я – це відданий, який палко благав Шрі Чайтан’ю Махапрабху зійти як юга-аватара й подбати про благо всіх істот. Він став поклонятися Господу водою Ганги та листочками туласі і закликав Його милість, благаючи: “О Господи, будь ласка, прийди та звільни цих людей – настав час звільнити їх, поширивши солодке Ім’я Крішни. Прийди, мій Господи, вони найбільш нужденні!” Так, своєю молитвою про занепалі душі, Адвайта Ачар’я привабив Шрі Чайтан’ю Махапрабху. Звичайно, тоді втіленню Бога для нашої епохи, юга-аватарі, вже настав час приходити, проте Адвайта Ачар’я виконав роль того, хто призвав Шрі Чайтан’ю Махапрабху.

І коли Всевишній мав ось-ось прийти, Адвайта в Своєму серці відчув: “Господь прислухався до Моїх молитов – не сьогодні-завтра Він прийде!” Зрештою Адвайта зрозумів, що Шрі Чайтан’я Махапрабху – Сам Всевишній – з’явився в будинку Шрі Джаганнатхи Мішри та Шачі-деві як їхній новонароджений син Німай Вішвамбхара. Тому, коли Господь з’явився, Адвайта Ачар’я пішов ушанувати дитину та Його батьків.

Коли маленький Німай трохи підріс, Шрі Адвайта Прабху прийшов поклонитися Його стопам. Шачі-деві, мати Німая, здригнулася: “Що Ти робиш?! Ти ж старий пандіт, ведичний вчений. Якщо Ти будеш так вшановувати мого хлопчика, це спотворить Його майбутнє! Що ти робиш?!” Казали, що коли б Адвайта Ачар’я не схиляв голови перед Божеством, якщо воно було несправжнім, якщо в ньому не було справжньої присутності Господа, статуя розколювалася на шматки. Відразу, коли Адвайта схилив голову до стоп хлопчика, Німай поклав на неї Свою ногу. Кожен був вражений і здивований: “Якою ж духовною силою володіє цей хлопчик?! Адвайта, такий великий відданий-науковець і старійшина, вклонився цій дитині, а Він поставив ногу Адвайті на голову, але залишився зовсім неушкодженим! Хто ж ця дитина?”

Одне зі значень імені Адвайти – те, що Він не терпить нічого вторинного. Він проповідує лише чисте віддане служіння, позбавлене домішок карми та г’яни. Ще до приходу Господа Чайтан’ї Він проповідував важливість санкіртани, спільного оспівування святого імені. Він проповідував у тому числі й вайшнавам, які жили разом із Ним у Навадвіпі. Він казав їм, що тільки збираючись разом оспівувати святе ім’я, вони зможуть набути сили, щоб протистояти впливу Калі-юги.

Шрі Адвайта Ачар’ю називають “адвайтою” тому, що Він не відрізняється від Самого Верховного Господа, а “ачар’єю” – тому що Він на Своєму прикладі вчить людей, як стати слугою цього Господа. Тому що щастя служіння Верховної Особи Бога – це щастя духовного світу, яке вічне і нескінченно розширюється. Сам Бог приходить сюди, щоб насолодитися цим щастям – як Господь Чайтан’я, який, будучи Верховним Господом, а отже, нескінченно привабливим для кожного, навчав людей ставати слугами Бога, оскільки Сам поводився як Його слуга.

У матеріальному світі, придбавши хоч щось, що дає перевагу над іншими, люди намагаються показати це всім, блиснути своїми перевагами. Хто може бути могутнішим за Бога? Але Він стає слугою, служить Собі і Своїм відданим, щоб навчити людей досягти щастя мешканців духовного світу, і Сам насолоджується цим щастям.