Шріла Бхактісіддханта Сарасваті Тгакур, гуру Шріли Бхактіведанти Свамі Прабхупади, з’явився в Шрі Кшетра-дхамі (Джаганнатха Пурі) 6 лютого 1874 в сім’ї Шріли Сатчітананди Бхактівіноди Тгакура. У дитинстві він швидко вивчив Веди, запам’ятав напам’ять “Бгаґавад-гіту” й насолоджувався вивченням філософських робіт свого батька. За невичерпний запас знань він отримав прізвисько “ходяча енциклопедія”.

Він переконливо виступав проти кастового мислення та філософських відхилень у гаудія-вайшнавізмі. Він спробував об’єднати чотири вайшнава-сампрадаї, опублікувавши найвідоміші філософські твори їхніх представників. Шріла Сарасваті Тгакур заслужив титул Нрісімха Гуру (гуру-лев) за свою безстрашність і пряму проповідь вчення вайшнавів. Маяваді переходили на інший бік вулиці, ледве побачивши “гуру-лева”. Будучи натхненним проповідником, він був наділений  і безліччю дивовижних божественних якостей, і сповнений екстатичної любові до Бога. Він заснував 64 матхи по всій Індії, а також у Бірмі, Англії та Німеччині.

Шріла Сарасваті Тгакур провів розкопки на місці народження Господа Чайтан’ї в Йогапітсі, Шрідам Маяпур-дхамі, незважаючи на жорстокий опір ласих на гроші кастових Госвамі Навадвіпи. У цьому місці він збудував чудовий храм Гаудія Матха.

Три його видавництва “Бріхат-мріданги” в Мадрасі, Калькутті та Крішна-нагарі використовувалися для друку книг, журналів та газет, за допомогою яких він поширював послання Шрі Гаурангі Махапрабху.

Коли його запитали, навіщо він друкує щоденну духовну газету “Надія Пракаш”, Шріла Сарасваті Тгакур відповів: “Якщо якесь дрібне містечко може дозволити собі випуск п’яти щоденних газет, чому ми не можемо щомиті видавати газету про те, що відбувається у вічному, нев’янучому світі трансцендентних діянь Верховної Особи Бога на Його безмежних духовних планетах, на Голоку Вріндавана?”

Крім робіт його батька, він опублікував безліч книг: “Бгаґавад-гіту”, “Шрімад-Бхагаватам”, “Чайтанья-бхагавату”, “Чайтанья-мангалу”, “Према-бхакті-чандріку” та свою улюблену книгу “Шрі Чайтанья-чарітамриту ”. Він передбачив, що люди Заходу вивчатимуть бенгалі спеціально для того, щоб насолоджуватися нектаром, залишеним Шрілою Крішна дасом Кавіраджею в його “Чайтанья-Чарітамріт”.

Щоб розширити сферу своєї проповіді, він привніс у цю практику безліч нововведень. По всій Індії він встановив безкоштовні теїстичні виставки та діорами із зображенням ігор Шрі Крішни та Шрі Чайтаньї Махапрабху. Скориставшись останніми досягненнями технології, він створив навіть ляльки, що рухаються. Щоб увічнити пам’ять про відвідування Господом Чайтаньї деяких святих місць, він встановив мармурові репліки лотосних стоп Господа. Порушуючи всі канони та традиції, він дозволив своїм учням-санньясі носити курти та пальта, пошиті руками кравців, їздити в автомобілях та моторних човнах, а також відправив деяких з них до Європи для того, щоб вони поширювали там послання Махапрабху.

Революційні проповідницькі ідеї Шріли Бхактісіддханти Сарасваті брали свій початок у принципі юкта-вайрагьї, який був встановлений раса-ачар’єю Шрі Рупою Госвамі. Будучи вічно звільненою душею, Шріла Сарасваті Тгакур знав, як задіяти майю (ілюзорну енергію) у служінні Господу Крішні.

Слідуючи стопами Шріли Тгакура Бхактивінода, він проповідував соціальну систему варнашрами, щоб добитися в суспільстві гармонії і забезпечити духовне наповнення вакууму, що утворився. Відстоюючи принципи вчення Шрі Рупи Госвамі та Шрі Рагхунатхі даса Госвамі, він навчав науці відданого служіння і продемонстрував тисячам людей, як знайти чисту любов до Шрі Шрі Гандхарвіка-Гірідхарі (Радха-Крішни).

Крім феноменального успіху, що супроводжував його проповіді в Індії, де він організував 64 матха, Шріла Бхактісиддханта Сарасваті Тгакур постійно надихав своїх учнів на проповідь свідомості Крішни по всьому світу, і Шріла Бхактіведанта Свамі Прабхупада втілили. Коли Шрілу Прабхупаду попросили описати його духовного вчителя Шрілу Бхактісіддханту Сарасваті Тгакура, він просто сказав: “Що я можу сказати. Це людина з Вайкунтхи”.

У вічних іграх Радхі-Крішни на Голока-Вріндавані, Шріла Сарасваті Тгакур служить як Наяана-мані манджарі. Його пушпа-самадхі розташовано біля Радха-Кунди та у храмі Радха-Дамодари.