ФЕСТИВАЛЬ ДЖАГАННАТХИ МІШРИ 26 БЕРЕЗНЯ 2024 РОКУ

Джаганнатха Мішра народився у брахманській родині в бенгальському селі Південна Дхака (нині в окрузі Сілхет, Бангладеш). У юності Джаганнатха Мішра прийшов з метою навчання в Навадвіпу, де одружився з Шачідеві, дочкою відомого брахмана-вченого Навадвіпи Ніламбари Чакраварті, після чого назавжди оселився на березі Ганги в Маяпурі. Джаганнатха Мішра був бідним брахманом і підтримував свою сім’ю, збираючи милостиню. У Джаганнатхи Мішри та його дружини Шачідеві народилося вісім дочок, і всі вони померли в ранньому віці, після чого подружжя присвятило себе вихованню двох синів, які залишилися в живих, Вішварупи та Вішвамбгари. Вішвамбгара був десятою, наймолодшою дитиною. Пізніше він став відомий як Німай Пандіт, а потім після прийняття санньяси — як Чайтанья Махапрабху.

Перед тим як прийти в образ Господа Чайтаньї, Шрі Крішна попросив втілитись на Землі наступних відданих: Шрі Шачідеві, Джаганнатху Мішру, Мадхавендру Пурі, Кешаву Бхараті, Ішвару Пурі, Адвайту Ачарью, Шрівасу Пандіта, Ачарьяратну, Відьянідхі та Тгакур Харідас.

Відчуваючи безмежну радість від народження свого дорогого сина, Шрі Джаганнатха Мішра провів великий фестиваль і пишний бенкет наступного дня після народження дитини (названий зараз святом Джаганнатха Мішри). Деви з небесних планет прийняли образ дружин брахманів і приходили до нього в будинок, щоб поклонитися немовляті. Наслідуючи традиційні обряди, вони підносили Німаю дари, торкалися травою куша до його чола, обсипали його рисом з куркумою. Маліні, дружина Шріваси Тхакура, разом з іншими жінками, охоплені тріумфуванням, прийшли туди, щоб вклонитися немовляті, підносячи Йому кіновар, куркуму, масло, повітряний рис, банани та кокоси.

Сіта Тгакурані, дружина Адвайти Ачарьї, назвала Господа ім’ям Німай, бо він народився під деревом нім. Кажуть, що нім захищає від відьом та чаклунів. Злі духи також не можуть знаходитися поруч із цим деревом. Таким чином, Сіта Тгакурані дала Господу ім’я «Німай», щоб ніщо не могло завдати йому шкоди. Інші почали звати його «Ґаурахарі», Золотий Господь, тому що він випромінював незвичайне свічення і шкіра його була відтінком розплавленого золота.

Так Шачідеві та Джаганнатха Мішра отримали сина, який був ні ким іншим, як чоловіком богині процвітання, і тому всі їхні бажання справдилися. У їхньому будинку завжди було вдосталь зерна та грошей. Дивлячись на свою улюблену дитину, Шрі Чайтанью Махапрабху, вони з кожним днем ставали все щасливішими. З того часу це свято щорічно відзначається шанування смачного прасаду.