Пастушок Васудама, друг Господа Крішни, з’явився в іграх Господа Чайтан’ї як Шрі Дхананджая Пандіт. Зі «Шрі Чайтан’я-Чарітамріти. Аді-ліла» 11.31: Шістнадцятим за рахунком слугою Ніт’янанди Прабху був Дхананджая Пандіт. Він був дуже дорогий для Нітьянанди. Вкрай відчужений, він завжди був захоплений любов’ю до Бога.

КОМЕНТАР: Шріла Бхактісидханта Сарасваті Тхакур пише в «Анубхаш’ї»: «Пандіт Дхананджая жив у селі Шітала на околицях Катви. Він був одним із дванадцяти гопів. Відповідно до «Гаура-ганодеша-діпіки» (127), у крішна-лілі його звали Васудамою. Село Шітала-грама приписано до поліцейської дільниці Мангалакота та поштового відділення Кайчара в районі Бурдвана. Станція Кайчара стоїть на залізничній гілці, що з’єднує Бурдван та Катву. Село Шітала знаходиться за півтора кілометри на північний схід від цієї станції. Насамперед храм у цьому селі розташовувався у глинобитній хатині. Потім заміндари з роду Маликів з Баджаравана Кабаші звели велику будівлю для храму, але після запустіння за останні шістдесят п’ять років він зовсім зруйнувався. Фундамент храму ще видно. Поблизу нього стоїть колона з туласі. Щороку на місяць картіка (жовтень-листопад) тут відзначають відхід Дхананджаї. Розповідають, що протягом деякого часу Пандіт Дхананджая брав участь у групі санкіртани, під керівництвом Шрі Чайтан’ї Махапрабху, після чого вирушив до Вріндавана. Перед відходом Пандіт Дхананджая якийсь час жив у селі Санчадапанчада, що за дев’ять кілометрів на південь від залізничної станції Мемарі. Іноді це село також називають Дхананджаєра Пата, тобто «місце Дхананджаї». Проживши там деякий час, Дхананджая доручив поклоніння своєму учневі та вирушив назад до Вріндавана. Повернувшись із Вріндавана в Шітала-граму, він встановив у храмі Божество Гаурасундарі. Нащадки Пандіта Дхананджаї досі живуть у Шітала-грамі та дбають про поклоніння у храмі».