Гопала Бхатта

Шрі Гопала Бхата народився в 1503 році за християнським літочисленням, на 13-й день місяця, який спадає, в місяці пауші. Шрі Гопала Бхата Госвамі був сином В’єнкати Бхати, брахмана, який жив у Шрі-Рангамі й отримав посвяту в Шрі-сампрадаї. Місто Шрі-Рангам розташоване на березі річки Кавері в окрузі Танджор, за 16 км на захід від Кумбхаконама.

У “Гаура-паршада-чарітавалі” про життя Гопали Бхати Госвами розповідається таке.

Милостивий Шрі Чайтан’я Махапрабху, бажаючи звільнити душі з цього світу, а також поширити всюди Крішна-прему, обходив Південну Індію вздовж і впоперек, переходячи з місця на місце і заливаючи кожне місто та село нектаром божественного імені. Тисячі й тисячі чоловіків та жінок, обпалені пустелею матеріального існування, пили нектар святого імені з вуст самого Шрі Чайтан’ї Махапрабху, і цей нектар вгамовував їхню спрагу. Таким чином вони звільнили своє життя від вогню матеріального буття та остудили свої душі. День за днем душі простого люду пили нектар святого імені Крішни і так знаходили найбільший скарб життя.

Подібний до величезної грозової хмари Шріман Махапрабху прийшов пожити деякий час у святому місці Шрі Рангакшетра, щоб злива нама-преми пролилася всюди. Величезний храм Шрі Рамануджі був такий високий, що, здавалося, торкався небес. Цей гігантський храм був обнесений сімома стінами. Щороку мільйони відданих приходили подивитися на божество. У храмі брахмани невпинно звеличували славу Шрі Ранганатсі.

Коли Шрі Гауранга Махапрабху увійшов до храму і заспівав свій кіртан “Харе Крішна”, його пісня була набагато солодшою за співи мільйонів гандхарвів. Він приголомшив і вразив усіх, а волосся на тілі кожного стало дибки. Його божественна постать була дивовижна, а променистість його тіла сліпила очі. З його лотосоподібних очей струмками текли сльози Крішна-преми.

Брахмани дивувалися: “Він Бог? Чи можливо, щоб у людині проявився такий екстаз?”

Знову і знову закликаючи всіх оспівувати святе ім’я зі словами “Харіболо! Харіболо!”, він тонув у нестримному потоці сліз, що лилося з його лотосних очей і впав перед божествами, як падає зрубане дерево. Тож кожен вважав, що Шрі Чайтан’я Махапрабху з’явився на землю, немов гора золота, що впала з неба.

Шрі В’єнката Бхата, який розпізнав у Шрі Чайтан’ї Махапрабху риси Махапуруші, великої особистості, був не в силах стримати себе, коли побачив санкіртану Господа. Серце його шалено калатало від радості, бо його переповнювала бхакті. Пробившись крізь натовп, він приєднався до учасників кіртану, і забувся в танці та оспівуванні святого імені Харі у товаристві Господа. Коли Господь почав потроху усвідомлювати навколишній світ і приходити до тями, В’єнката впав у пил біля його лотосних стоп і благав Господа про милість. Зі словами “Крішна! Крішна!” Господь сердечно обійняв його, і Шрі В’єнкат запросив Господа пожити в його будинку чотири місяці сезону дощів.

Таким чином, Господь провів чотири місяці сезону дощів у будинку В’єнкати, обговорюючи різні теми, пов’язані з Крішною та Його розвагами. Після цього він попрощався. Щасливий будинок Бхати поринув у плач. Маленький Гопала Бхата знепритомнів у лотосних стіп Господа. Господь дещо заспокоїв Гопала Бхату, сказавши:

– Зараз ти маєш служити у домі батьків. Потім ти маєш прийти до Вріндавана. Там ти постійно чутимеш і прославлятимеш святе ім’я Крішни. 

Давши таким чином повчання всій родині, Шрі Чайтан’я Махапрабху вирушив своєю дорогою.

За короткий час Шрі Гопала Бхата Госвамі освоїв санскритську граматику, віршування, риторику і став фахівцем з усіх писань, починаючи з “Веданта-сутри”. Його дядько, Шріпад Прабодхананда Сарасваті навчив його всім тонкощам різних бхакті-шастр. Його вченість не знала собі рівних. Отримавши благословення у вигляді даршана лотосних стоп Шрі Гаурангі, Гопал Бхата Свамі не міг забути про ці лотосні стопи, день і ніч мучившись у розлученні з Господом.

Так минув якийсь час. Нарешті мати і батько підійшли до завершення свого земного шляху. Покликавши до себе Гопала Бхату, вони сказали: 

– Синку, після нашої смерті ти маєш вирушити до Вріндавана і прийняти притулок у лотосних стіп Шрі Чайтан’ї Махапрабху.

У Шрі Гопал Бхати Госвамі було дванадцять шалаграм-шил. Він тримав їх зав’язаними у тканину, яку обмотував навколо шиї. Проте він мав бажання поклонятися Шрі-Віграсі Господа у формі Божества.

У цей час один багатий чоловік прийшов побачити Шрі Гопалу Бхату Госвамі і дуже зраділа, коли зустріч відбулася. Сповний бажання служити, він запропонував гарні шати та прикраси для служіння Господу. Шрі Гопала Бхата поклав їх перед своїми шалаграмами, і багата людина попрощалася. Увечері цього дня Шрі Бхата Госвамі запропонував араті та бхогу й поклав свої шалаграми спати, дбайливо закривши їх у кошику. Нарешті пізно вночі Гопала Бхата, зробивши різні види бхаджана, прийняв трохи прасада і подався спати. 

Наступного ранку він викупався в Ямуні. Коли Гопала Бхата пішов будити свої шалаграми і відкрив кошик, він побачив серед шалаграмів щось божественне. Один із шалаграм-шил став бездоганним божеством Крішни, форма його вигиналася у двох місцях, Він стояв і був дуже гарний. Побачивши таку невимовну красу божества щастя Гопала Бхати стало величезним океаном, у якому він пірнав і плавав. Запропонувавши божеству безліч дандаватів, він почав підносити Господеві різні гімни та молитви.

Почувши цю вишукану промову, Шрі Рупа Госвамі, Шрі Санатана Госвамі та інші вайшнави й госвамі прибігли туди і побачили божество, краса якого полонила весь світ. Сльози божественного кохання покотилися потоками з їхніх очей і окропили землю. Це божество Крішни з’явилося у 1542 році за християнським літочисленням, на день повного місяця Вайшакхі. Госвамі назвали божество Шрі Радха-Рамана-Девою.

Шрі Гопала Бхата Госвамі постійно служив своєму коханому божеству Радха-раману, не забуваючи слова та вчення Шрі Чайтан’ї Махапрабху. Так Гопала Бхата займався служінням, і очі його часто переповнювали сльози божественного кохання, що струменіли, як злива. Тоді Шрі Радха-Рамана дев нагородив Шрі Бхату Госвамі божественним баченням самого Шрі Гауранги. “Коли Крішна-према затопила Шрі Бхату Госвамі, Шрі Радха-Рамана з’явився як Шрі Гауранга-дева” (Бхакті-ратнакара, таранга 4).

Шрі Гопала Бхата Госвамі дав мантра-дікшу Шрінівасі Ачар’ї. Шрімад Санатана Госвамі написав “Бхакті-віласу” у співавторстві з Гопалою Бхатою Госвамі, який виступив у ролі редактора. Санатана Госвамі так сильно любив Гопалу Бхату Госвамі, що навіть видав цю книгу, вказавши його ім’я як автора. Саме Шрі Гопала Бхата Госвамі був автором шести тез “Шат-сандарбхи”, які пізніше розвинув та детально розробив Шрі Джива Госвамі.

Гопала Бхата Госвамі написав передмову до “Шат-сандарбхи” Дживи Госвамі. Він склав коментар до “Крішна-карнамріти”, а також написав “Шат-крія-сара-дипіку”, керівництво з вайшнавських самскар та ритуалів для церемоній з нагоди народження, посвяти з врученням священного шнура, весільних церемоній, прийняття сан’яси, похоронів і т.д. Крім того, його перу належать багато інших писань.

У “Гаура-ганодеша-дипіці” Шрі Каві Карнапура Госвамі пише: “Я вважаю, що особа, яка була у Вріндавані Анангою Манаджарі, — тепер Гопал Бхата Госвамі. Проте деякі авторитетні особи вважають інакше — що він був Гуною Манджарі”.

Шрімад Гопала Бхата Госвамі прожив у цьому світі 75 років. У 1578 році за християнським літочисленням, на шостий день спадного місяця Шрі Гопала Бхата Госвамі покинув цей світ і вступив у вічні ігри Господа.

Самадхі Гопали Бхатти Госвамі