ДЕНЬ ВІДХОДУ ГОВІНДИ ҐГОША – 6 КВІТНЯ 2024

Говінда Ґгош був одним із трьох братів, які виконували ніжні кіртани для задоволення Шрі Гаурасундари та Його супутників у Шрівас Ангамі. Ці троє братів народилися у вищому стані сім’ї кайаштха із північної Рархі. Усі троє прославились своїми солодкими голосами.

Згідно Гаура-Прасада-чарітувалі, ці три брати, Васудева Ґгош, Мадхава Ґгош та Говінда Ґгош були співаками з особливо солодкими голосами. Коли ці троє співали кіртан, Сам Нітьянанда Прабгу танцював у великому захваті.

Шрі Нітьянанда Прабгу особливо любив танцювати під пісні Говінда Ґгоша. І ще Говінда Ґгош прославився своїми кіртанами під час Ратга-ятри в Пурі, де він був провідним кіртанією в четвертій групі. Йому підспівували його брати, Харідас молодший та Вішну дас. З ними був і Раґгхава пандіт. Вакрешвара Пандіт був у тій групі провідним танцюристом.

Згідно з Шрілою Бхактісиддхантою Сарасваті Тгакуром ці троє перебувають у мадхурья-расі в групі тих, хто прийняв Шрі Радгіку як їхню остаточну ашрая-віграху.

Говінда Ґгош брав участь у лілах Махапрабгу у Шріваса Ангам під час нагара-санкіртани до будинку Казі, а також у будинку Раґгхави Пандіта.

Коли Махапрабгу прийняв санньясу, Говінда Ґгош не зміг винести агонії своєї розлуки. Через деякий час він теж залишив будинок, щоб приєднатися до Махапрабгу у лісі. Якось Махапрабгу захотілося харітакі (добре для травлення). Насилу Говінда Ґгош роздобув кілька бхікш. У сусідньому селі він ходив від дому до дому, в результаті знайшов кілька плодів і запропонував їх Махапрабгу.

Наступного дня Махапрабгу знову попросили харітакі. Але на цей раз Говінда приніс їх негайно.

«Як тобі вдалося принести мені харітаки так швидко? – Запитав Махапрабгу – вчора тобі знадобилося кілька годин на його пошуки ».

Говінда відповів: «Прабгу, я подумав, що Ти можеш знову захотіти харітаки, тому й припас про всяк випадок половину».

Махапрабгу насупився і заговорив грізним, подібним до грому, голосом: «Економія не є дхармою санньясі! Вайрагі підтримують своє життя, день за днем, Кріпою Крішни! Відтепер ти не мусиш залишатися тут. Я проганяю тебе!

Почувши слова Прабгу, серце Говінди забилося сильніше: «Але Прабгу! Як …, як Ви можете навіки вигнати мене? Я більше не повторю подібної помилки! Впавши на землю, Говінда обливав сльозами ноги Махапрабгу гарячими сльозами, доки серце Всемилостивого Господа не пом’якшилося. Він обійняв Говінду і сказав такі слова:

«Говіндо, ти пішов за мною в ліс через свою любов до мене, а не тому, що ти – санньясі. Ти не зможеш підтримувати своє життя у лісі. Таке життя не для тебе. Повертайся та живи життям домогосподаря. Я з’явлюся тобі у вигляді каменю. З того каменя тобі належить вирізати мурті Гопінатха і служити Мені, поклоняючись цьому мурті».

«Але Прабгу… – плакав Говінда, – чи буде Гопінатх розмовляти зі мною? Чи їстиме зі мною? Чи спатиме зі мною, як це робив Ти?»

«Іди, Говіндо. Виконай мої настанови, і Господь благословить тебе».

Через кілька днів, коли Ґгош Тгакур приймав омивання в Ганзі, щось торкнулося його спини. Це був якийсь шматок дерева, але досить важкий. Тієї ж ночі у сні він отримав божественні настанови, щоб він дбайливо зберіг цей шматок дерева і передав його Господу Чайтаньї, коли Він туди прибуде. Того вечора, коли Говінда вирушив по хмиз, він зрозумів, що це Крішна-шила. Наступного ранку Господь Чайтанья з’явився в домі Говінди і сказав: «Подивися, Говіндо! Тобі нема про що більше турбуватися. Завтра сюди прийде скульптор для того, щоб висікти божество від цього шили, і тобі треба буде встановити Його. Так було встановлено Божество Гопінатха.

Але хоча він і поклонявся Гопінатху: «ідам аргхйам, шрі гопінатха намах», «ет падйам, шрі гопінатха намах», насправді він думав: «шрі гаурангайа намах». Коли в нього народився син, він назвав його Гопінатха для того, щоб у нього була можливість повторювати святе ім’я його коханого Господа. Але син Говінди та його дружина померли.

Він молився: «О, ГОУРАЧАНД! Я не просив у тебе сина! Я не просив у тебе жінку! Єдине, чого я хотів – це повністю віддатися Тобі! Але Ти дав мені дім та дружину. Ти дав мені сина… а потім Ти знову все відібрав. Навіщо така безглузда гра? Я Тобі більше не поклоняюся! І він зачинив храмову браму, тим самим зупинивши поклоніння Гопінатху.

У приступі гніву він звалився на своє ліжко. Того дня він нічого не готував, нічого не їв і нічого не запропонував Гопінатхаджі. Тієї ж ночі Гопінатх з’явився йому і став масажувати його стопи. Потім Він спитав його: «Я тебе не розумію. Один із твоїх синів помер і ти вирішуєш: «До чого годувати іншого сина, хай і він помре».

Говінда відповів: «Не розумію, про що ти говориш. У мене був лише один син».

«А хіба Я – не твій син? Ти годуєш Мене і піклуєшся про Мене як про власного сина. А тепер, коли Я залежу від тебе, ти вирішуєш повністю знехтувати Мною».

«Ну, розумієш, тепер у мене нікого не залишилося, хто міг би провести церемонію шраддха для мене та запропонувати моїм предкам пінду. Ти зробиш усе це?»

«Так я можу. Чому б і ні? То тепер ти даси мені щось поїсти?»

Почувши відповідь Гопінатха, Говінда зрадів і пішов готувати підношення.

В останні миті свого життя Говінда заповідав, щоб його тіло не кремували, а поховали під землею біля Долапрангана.

Панкаджангрі Прабгу розповідав, що Гопінатх Сам особисто вирушив у потрібне місце та здійснив останні обряди для Говінди на очах у всіх присутніх. У наш час люди не можуть побачити такі ігри, тому віддані приносять туди Божество.

Гопінатхаджі взяв траву куша своїми пальцями і виконав церемонію шраддха. Так триває й досі. Щороку служителі Гопінатха приносять Його до могили Говінди. У той день Гопінатх, Верховний насолоджувач, не одягає шовкову пітамбару. Він одягнений у звичайний білий одяг. Він не одягає прекрасних коштовностей, а лише кільця з трави куша. Ось як Крішна, з року в рік, демонструє всьому світові Свою любов до відданого.

Джаяпатака Свамі підтвердив: «Є одне Божество, яке насправді розмовляє – це Божество Гопінатха в Аградвіпі, яке прийнято вважати сином Говінди Ґгоша. Він каже, що запропонує шраддху на річницю його смерті. Він покликав до Себе всіх старійшин села і звернувся до них. «У день роковин смерті цього відданого, Говінди Ґгоша, я прийду до нього на могилу і виконаю церемонію шраддха». Божество, котре говорить, – це велика рідкість. Але в цьому випадку Воно розмовляло з багатьма людьми». Лекція з «Шрімад-Бхагаватів» (5.17.14), Лос-Анджелес, 17 квітня 2010 року.

Докладніше читайте в «Шрі Чайтанья-Чарітамріті», Аді 10.115, 118.