ХАРІДАС ТХАКУР

Харідас Тхакур – один із найближчих супутників Шрі Чайтаньї Махапрабху. Щодня він повторював 300 000 Святих імен Господа. Махапрабху називав його намачарією – духовним наставником повторення Святого Імені. Разом із Нітьянандою Прабху за вказівкою Шрі Чайтаньї він проповідував славу Святого Імені у Бенгалії. Останні роки свого святого життя провів у Пурі, де й залишив тіло на руках у Махапрабху, співаючи Харе Крішна махамантру. Про його життя та проповідницьку діяльність можна прочитати у «Чайтанья-чарітамріті» Шріли Крішнадаса Кавіраджа Госвамі та «Чайтанья Бхагаваті» Шріли Вріндавана Даса Тхакура. Настанови Харідаса Тхакура про природу Святого Ім’я Крішни, про велич і мету Його оспівування, а також образи при цьому оспівуванні, яких слід уникати, докладно представлені Шрілою Бхактивінодом Тхакуром у його книзі «Харінама-Чінтамані» у формі бесід Шрі Чайтаньї Махапрабху з Харідасом Тхакуром.

Він народився в мусульманській сім’ї, що проживала в селі Будхам неподалік Ванаграму в Західній Бенгалії. Духовні схильності, що сформувалися в його минулих життях, виявилися у нього в ранньому віці; згодом він залишив дім та сім’ю, повністю звернувшись до відданого служіння. У лісі Бенапаса він зробив собі маленьку хатинку і розпочав інтенсивне повторення Святих Імені та медитації. Зловмисні люди заважали його бхаджану, і тому він залишив свою хатину, переселившись у святе місце на березі Ганги. Але й там безсовісні люди підіслали йому юну повію, сподіваючись, що він порушить свої духовні обітниці. Але її очистило оспівування Шріли Харідаса Тхакура; вона стала відданою, відкинувши свої колишні заняття. Шріла Харідас Тхакур посвятив її в харинаму і поселив у своїй хатині в Бенапасі, а сам пішов із цієї області.

Занурений в повторення Святого Імені, він мандрував берегами Ганги, доки дійшов до дому Шріли Йадунандана Ачарьї у Сантаграмі. Він став частим гостем Хіраньі та Говердхана Мазумдар, землевласників Сантаграма. Останній був батьком Шрі Рагхунатхи даса Госвами. Якийсь брахман нижчого класу на ім’я Гопал Чакраварті образливо і злісно відгукнувся про пояснення Шрілою Харідасом Тхакуром величі Святого Імені. Хіраньа Мазумдар та його брат негайно усунули Гопала Чакраварті з його посади. Незабаром після цього у нього виникла проказа у горлі. Ця новина вразила Шрілу Харідаса Тхакура. Він залишив це місце і прийшов до Тхулії, під прихисток Адвайти Ачарьї. Він жив у печері на березі Ганги, захоплений оспівуванням та медитацією.

Щирий відданий завжди уникає суспільства та слави; він навіть відчуває до них огиду. Але через свою чистоту він не залишається в невідомості. Коли ім’я Шріли Харідаса Тхакура та його репутація поширилися, мусульмани захвилювалися і пройнялися до нього ворожістю. Вони зробили так, що місцевий правитель-мусульманин виніс вирок, згідно з яким Шріла Харідас Тхакур мав бути публічно покараний. Шріла Харідас, як дуже співчутлива свята душа, не став ганьбити своїх мучителів, а, благословивши їх і вибачивши їм їхні злочини, повернувся до своєї печери. Незабаром після цієї події в Навадвіка-дхамі з’явився Господь Шрі Чаїтанья Махапрабху. Разом з Адвайта Ачарьєю Шріла Харідас Тхакур віддався лотосним стопам Господа Чайтаньї. Шріла Харідас Тхакур став відомий як намачарья, тобто наставник та проповідник Святого Імені. Коли Господь Чайтанья оселився в Джаганатха Пурі, він влаштував Шрілі Харідасу постійне місце для проживання та бхаджани біля знаменитого дерева Сідха Бакула.

Славним був відхід Шріли Харідаса Тхакура із матеріального світу. Господь Чайтаньа особисто провів останні вайшнавські церемонії по Шрілі Харідасу Тхакуру – від обмивання його тіла в океані до поховання трансцендентного тіла в піску.