МАДХАВАЧАРЬЯ

Шріпад Мадхавачарья з’явився в цей світ приблизно в 1238 до н.е., в селі Тулунада, яке знаходилося на відстані близько 8 миль на південний схід від сучасного міста Удупі, Штату Карнатака в Південній Індії. Він народився в сім’ї брахманів і був сином Мадхьягехи Бхати.

Протягом 12 років Мадхьягеха Бхата регулярно подорожував, проходячи шлях довжиною у вісім миль від його села до Удупі. Там у храмі Анантешвари він благав Всевишнього просив сина. І ось одного разу один відданий у стані духовного трансу підняв прапор над храмом і оголосив, що незабаром у цей світ з’явиться дитя чоловічої статі, яке буде втіленням Ваю, Господа, що керує вітром. Він прийде відновити чисті принципи релігії. Тоді Мадхьягеха відчув усім своїм серцем, що це буде його син. І невдовзі дружина його, Ведаваті, дала народження хлопчику, якого щаслива пара назвала Васудева.

У своєму коментарі до Чайтанья Чарітамріти (Ч.Ч. Мадьяліла, 9.245), Бхактіведанта Свамі Прабхупада пише, що в дитинстві Мадхавачарья був відомий як Васудева, та існує безліч чудових історій, пов’язаних з ним. Також описується, що його батько мав багато боргів, а  Мадхавачарья перетворив насіння тамаринду на справжні монети для того, щоб розплатитися з цими боргами. Він міг за мить виникнути перед своєю матір’ю з нізвідки; у школі він вилікував головний біль у свого друга, подувши йому у вухо; багато разів він перетворював невеликі кількості їжі на такі, якими можна було нагодувати сотні людей.

Життя його було довгим, а здоров’я міцним, риси обличчя прекрасні та мужні. Маючи високий зріст та міцну статуру, Мадхавачарья мав надзвичайну фізичну силу. Він зрушив гігантську гору Амбу Тірту однією своєю рукою. Ще з дитинства Васудева виявляв винятковий інтелект (що б він не почув, щоб не прочитав, навіть одного разу, він усе схоплював на льоту і миттєво запам’ятовував), внаслідок чого був удостоєний брахманічного шнура у віці 5 років, на три роки раніше за встановлений термін. У цьому ж віці він убив змієподібного демона Маямана одним лише великим пальцем лівої ноги.

Ця особистість була наділена особливим магнетизмом і глибоким, гучним голосом. Свій музичний дар він застосовував, декламуючи ведичні гімни та власні твори, повністю присвячені відданому служінню, а також він давав лекції з «Бхагавата Пурани» на відкритому просторі. Життя його, як розповідається в Мадхаваджії, – це розповідь про вродженого лідера.

У віці 11 років Васудева залишив батьківський дім і попрямував до Удупі. Там він жив у свого вчителя Ачьютапрекші, мудреця, якого дуже поважали за його майстерність у навчанні та святий характер. Після одного року навчання, незважаючи на великі протести з боку батька, Васудева зрікся світу, прийнявши саньясу. Ачьютапрекша назвав його Пурнапраджною. Менш ніж через 40 днів після прийняття саньяси, Пурнапраджна на публічних філософських дебатах розгромив у пух і прах Васудеву Пандіта, знаменитого мандрівного вчителя.

Пандіт був відомий як майстер діалектики, але він не міг зрівнятися у майстерності з ще молодим Пурнапраджною. Пандіт говорив 3 дні і потім запевнив усіх, що зможе спростувати думку будь-кого. Пурнапраджна шокував натовп, взявши цей виклик. Перш за все, щоб показати свої глибокі та вичерпні знання у цьому питанні, він повторив майже дослівно аргументи пандіта. І потім, один за одним, він не залишив від них і сліду. Перемога його стала приводом для поговору в Удупі. Ачьютапрекша назвав його Анандатіртха, щоб відзначити його майстерність у знанні Веданти.

Тим часом світом поширювалися чутки про здібності до полеміки у юного ченця з Удупі. Мадхава розглядав душу як споконвічно божественною, але яка під дією невігластва забула свою справжню природу та ототожнила себе з тілом і умом. Тому така душа потребує милості самого Господа або його відданих, які розбудили б її. До міста почали з’їжджатися шанувальники та ті, хто хотів змагатися з ним. Будхішагара і Вадісімха, два буддистські ченці, які мали безліч послідовників, кинули йому виклик. І після «перепалки», яка тривала цілий день, вони пообіцяли повернутись наступного. Проте тієї ночі, не зумівши прийняти поразку публічно, вони потай зникли з Удупі.

Анандатіртха вирушив у мандрівку Південною Індією. Найбільш примітними подіями в цей час стали зустрічі з Відьяшанкара Свамі, прямим наступником Шріпада Шанкарачарьї, який був основоположником моністичної теорії про Абсолютну істину. Деякі з основних положень теорії Шанкарачарьї були такі: Господь і душа ідентичні; безформний, безособовий і бездушний Абсолют – єдина дійсність, а все інше просто ілюзія; а втілення Господа теж є ілюзорними. Анандатіртха був добре знайомий з його філософією і знав усі її слабкі місця. З твердістю та мужністю він кинув виклик прославленому Відьяшанкарі, результатом чого стали запеклі дебати. Відьяшанкара не міг перемогти свого опонента, проте відмовлявся визнати свою поразку.

Вони зустрілися знову в Рамешварамі під час сезону мусонів. Відьяшанкара весь час переслідував і дражнив Анандатіртху, намагаючись вивести його з себе, але молодий святий залишався терплячим і незворушним. На зворотному шляху Анандатіртха був присутній на зборах вчених мужів, де він проголосив, що Ведичні висловлювання мають три трактування, що кожна версія Махабхарати має 10 трактувань і, що кожне із сотень імен Господа Вішну має 100 значень. Коли, здивувавшись, всі вимагали, щоб він довів свої висловлювання, Анандатіртха пояснив 100 значень імені Вішва – першого імені Господа Вішну. Перш ніж він зміг продовжити, вони почали благати його, щоб він припинив, визнавши, що не володіють достатнім інтелектом для того, щоб зрозуміти його складні пояснення.

На зворотній дорозі в Удупі Анандатіртха, який був широко відомий як Мадхава, написав коментар до «Бхагават-гіти» і дав копію Ачьютапрікші, щоб отримати його схвалення. Наступна подорож Мадхави була в Бадарінатх, який знаходиться високо в Гімалаях. Там він зустрівся з Шрілою Вьясадевою, автором 4 основних Вед, а також безлічі допоміжних ведичних писань.

У рамках підготовки до цієї зустрічі Мадхава дав обітницю зберігати повне мовчання та утримуватись від їжі протягом 48 днів. Він повністю освоїв Веданта-сутру, пізнав саму суть Ведичної мудрості від самого трансцендентного автора і пообіцяв написати коментар до сутрів, який правдиво і точно передаватиме викладене Вьясадевою. На той час, коли він повернувся з Гімалаїв, його коментар, Сутра бхасья, було закінчено. Він відправив копію назад до Удупі, щоб отримати схвалення Ачьютапрекші.

На зворотній дорозі Шріла Мадхавачарья направив у вайшнавізм Собхана Бхату та Самі Шастрі. Згодом вони стали наступниками Мадхави і відомі як Падманабха Тіртха та Нарахарі Тіртха. Мадхава не дозволив Нарахарі прийняти саньясу, наказавши йому залишатися на своїй високій урядовій посаді, в обмін на що він зміг отримати божества Мула Рами та Сіти, які перебувають у царській скарбниці. Багато років Нарахарі залишався на цьому служінні, поки, зрештою, за три місяці до відходу Мадхавачарьї з цього світу, Нарахарі приніс древні мурті Сіти та Рами своєму гуру. Це були самі Божества Сіти і Рами, яким поклонялися цар Ікшвак, а потім Махарадж Дашаратха, батько Господа Рами. Тоді за часів перебування Господа Крішни на цій землі, Пандави віддали їх царям Джаяпатакі в Орисі. Потім Божества утримувалися в царській скарбниці.

Все ще перебуваючи у віці 20 років, Шріла Мадхавачарья здійснив другу поїздку до Бадаринатів, після чого він заснував Шрі Крішна Матх в Удупі. У Бадаринатху Мадхава знову зустрів Вьясу, який дав йому 8 священних каменів Шалаграма. Дорогою назад Мадхава зупинився в Гоа, де здійснив незвичайний гастрономічний подвиг. Раніше він з’їдав сто бананів за один раз. Але в Гоа він побив власний рекорд, з’ївши 4 сотні бананів і потім запив їх 30 відрами молока.

Коли його попросили довести, що рослини справді відповідають на музику, Мадхава взяв кілька насіння в руку і почав співати їм своїм мелодійним голосом. Насіння проросло, потім виросли рослини, погойдуючись у такт мелодії. Мадхава продовжував співати, а рослини розцвіли і почали плодоносити. Слава про цей подвиг рознеслася всюди.

З Удупі Мадхава вирушив знову на південь. У Вішнумангаламі він вступив у суперечку з Тривікрамачарьєю, знаменитим майстром логіки та граматики. Це змагання тривало 15 днів, зрештою, Тривікрама впав до стоп Мадхави. Повний опис цієї події наводиться в Мадхава-віджаї, написаній сином Трівікрама. Новина про перемогу над Тривікрамом перетворила сотні чоловіків та жінок на послідовників Мадхави.

Шріла Мадхавачарья написав 39 книг, які розкривають філософію вайшнавізму і доводять, що вайшнавізм – справжня ведична релігія. У багатьох своїх роботах він відкривав моністичні віросповідання послідовників Шанкарачарьї та характеризував цю доктрину як таку, що повністю суперечить істинним духовним писанням. Деякі з цих угруповань, не в змозі подолати аргументи Мадхави, намагалися зганьбити його та його послідовників, називаючи їх єретиками. Вони навіть вкрали його писання та найціннішу колекцію старовинних книг, вважаючи, що без них його місія зазнає краху. Якось Цар Вішнумангалама Джая Сімха зажадав ці книги і повернув їх Мадхавачарьї.

У віці 79 років його місію було виконано досконало, і Шріла Мадхавачарья залишив цей світ.