МАДХАВАЧАР’Я

Шріпад Мадхавачарья з’явився на цей світ приблизно в 1238 до н.е., в селі Тулунада, яке знаходилося на відстані близько 8 миль на південний схід від сучасного Удупі, Штату Карнатака в Південній Індії. Він народився в сім’ї брахманів і був сином Мадг’ягехи Бхати.

Протягом 12 років Мадг’ягеха Бхата регулярно подорожував, проходячи шлях довжиною вісім миль від його села до Удупі. Там у храмі Анантешвари він благав Всевишнього про сина. І ось одного разу один відданий у стані духовного трансу підняв прапор над храмом і оголосив, що незабаром у цей світ з’явиться дитя чоловічої статі, яке буде втіленням Ваю, Господа, який керує вітром. Він прийде відновити чисті принципи релігії. Тоді Мадг’ягеха відчув усім своїм серцем, що це буде його син. І невдовзі дружина його, Ведати, дала народження хлопчику, якого щаслива пара назвала Васудева.

У своєму коментарі до Чайтан’я Чарітамріти (Ч.Ч. Мадг’яліла, 9.245), Бхактіведанта Свамі Прабхупада говорить, що в дитинстві Мадхавачар’я був відомий як Васудева, й існує безліч чудових історій, пов’язаних з ним. Також говориться, що його батько мав численну кількість боргів, і Мадхавачар’я перетворив насіння тамаринду на справжні монети для того, щоб розплатитися з цими боргами. Він міг за мить з’явитися перед своєю матір’ю з нізвідки; у школі він вилікував головний біль у свого друга, подувши йому у вухо; багато разів він перетворював невеликі кількості їжі на такі, якими можна нагодувати сотні людей.

Життя його було довгим, а здоров’я міцним, риси обличчя прекрасні та мужні. Мадхавачар’я був високого зросту і міцної статури, мав надзвичайну фізичну силу. Він зрушив гігантську гору Амбу Тірту однією своєю рукою. Ще з дитинства Васудева виявляв винятковий інтелект (що б він не почув, щоб не прочитав, навіть одного разу, він усе схоплював на льоту і запам’ятовував напам’ять), внаслідок чого був удостоєний брахманічного шнура у віці 5 років, на три роки раніше за встановлений термін. У цьому ж віці він убив змієподібного демона Маямана одним лише великим пальцем лівої ноги.

Ця особистість була наділена особливим магнетизмом і глибоким голосом. Свій музичний дар він застосовував, декламуючи ведичні гімни та власні твори, повністю присвячені відданому служінню, а також він давав лекції з «Бхагавати Пурани» на відкритому повітрі. Життя його, як розповідається в Мадхаваджії, – це розповідь про вродженого лідера.

У віці 11 років Васудева залишив батьківський дім і попрямував до Удупі. Там він жив у свого вчителя Ач’ютапрекші, мудреця, якого дуже поважали за його майстерність у навчанні та святий характер. Після одного року навчання, незважаючи на великі протести з боку батька, Васудева зрікся світу, прийнявши сан’ясу. Ач’ютапрекша назвав його Пурнапраджною. Менш ніж через 40 днів після прийняття сан’яси, Пурнапраджна на публічних філософських дебатах розгромив у пух і прах Васудеву Пандіта, знаменитого мандрівного вчителя.

Пандіт був відомий як майстер діалектики, але він не міг зрівнятися у майстерності з ще молодим Пурнапраджною. Пандіт говорив 3 дні і потім запевнив усіх, що зможе спростувати думку будь-кого. Пурнапраджна шокував натовп, прийнявши цей виклик. Перш за все, щоб показати свої глибокі та вичерпні знання у цьому питанні, він повторив майже дослівно аргументи пандіта. А потім, один за одним, він не залишив від них і сліду. Перемога його стала приводом для поговору в Удупі. Ач’ютапрекша назвав його Анандатіртха, щоб відзначити його майстерність у знанні Веданти.

Тим часом світом поширювалися чутки про здібності до полеміки у юного ченця з Удупі. Мадхава розглядав душу як спочатку божественну, але під дією невігластва забула свою справжню природу, що ототожнила себе з тілом і розумом. Тому така душа потребує милості самого Господа або його відданих, які розбудили б її. До міста почали з’їжджатися шанувальники та ті, хто хотів змагатися з ним. Будгішагара і Вадисімха, два буддистські ченці, які мали безліч послідовників, кинули йому виклик. І після «перепалки», яка тривала цілий день, вони пообіцяли повернутись наступного дня. Проте тієї ночі, не зумівши прийняти поразку публічно, вони потай зникли з Удупі.

Анандатіртха вирушив у мандрівку Південною Індією. Найбільш примітними подіями в цей час стали зустрічі з Від’яшанкара Свамі, прямим наступником Шріпада Шанкарачар’ї, який був основоположником моністичної теорії про Абсолютну істину. Деякі з основних положень теорії Шанкарачар’ї були такі: Господь і душа ідентичні; безформний, безособовий і бездушний Абсолют – єдина дійсність, а все інше просто ілюзія; а втілення Господа теж є ілюзорними. Анандатіртха був добре знайомий з його філософією і знав усі його слабкі місця. З твердістю та мужністю він кинув виклик прославленому Від’яшанкарі, результатом чого стали запеклі дебати. Від’яшанкара не міг перемогти свого опонента, проте відмовлявся визнати свою поразку.

Вони зустрілися знову в Рамешварамі під час сезону мусонів. Від’яшанкара весь час переслідував і дражнив Анандатіртху, намагаючись вивести його з себе, але молодий святий залишався терплячим і незворушним. На зворотному шляху Анандатіртха був присутній на зборах вчених, де він проголосив, що Ведичні висловлювання мають три трактування, що кожна версія Махабгарати має 10 трактувань і, що кожне із сотень імен Господа Вішну має 100 значень. Коли всі на подив вимагали, щоб він довів свої висловлювання, Анандатіртха пояснив 100 значень імені Вішва, першого імені Господа Вішну. Перш ніж він зміг продовжити, вони почали благати його, щоб він припинив, визнавши, що не володіють достатнім інтелектом для того, щоб зрозуміти його складні пояснення.

На зворотній дорозі в Удупі Анандатіртха, який був широко відомий як Мадхава, написав коментар до «Бгаґават-гіти» і дав копію Ач’ютапрікші, щоб отримати його схвалення. Наступна подорож Мадгави була в Бадарінатах, який знаходиться високо в Гімалаях. Там він зустрівся з Шрілою В’ясадевою, автором 4 основних Вед, а також безлічі допоміжних ведичних писань.

У рамках підготовки до цієї зустрічі Мадгава дав обітницю зберігати повне мовчання та утримуватись від їжі протягом 48 днів. Він повністю освоїв Веданта-сутру, пізнав саму суть Ведичної мудрості від самого трансцендентного автора і пообіцяв написати коментар до сутр, який правдиво і точно передаватиме викладене В’ясадевою. На той час, коли він повернувся з Гімалаїв, його коментар, Сутра бхас’я, було закінчено. Він відправив копію назад до Удупі, щоб отримати схвалення Ач’ютапрекші.

На зворотній дорозі Шріла Мадгавачар’я привернув до вайшнавізму Собгана Бхати та Самі Шастрі. Згодом вони стали наступниками Мадгави та відомі як Падманабха Тіртга та Нарагарі Тіртга. Мадгава не дозволив Нарагарі прийняти сан’ясу, наказавши йому залишатися на своїй високій урядовій посаді, в обмін на що він зміг отримати божества Мула Рами та Сіти, що перебувають у царській скарбниці. Багато років Нарагарі залишався на цьому служінні, поки, зрештою, за три місяці до відходу Мадгавачар’ї з цього світу, Нарагарі приніс древні мурті Сіти та Рами своєму гуру. Це були самі Божества Сіти та Рами, яким поклонялися цар Ікшвак, а потім Махарадж Дашаратха, батько Господа Рами. Тоді за часів перебування Господа Крішни на цій землі, Пандави віддали їх царям Джаяпатаки в Орисі. Потім божества тримали в царській скарбниці.

Все ще перебуваючи у віці 20 років, Шріла Мадгхавачар’я здійснив другу поїздку до Бадарінатх, після чого він заснував Шрі Крішна Матх в Удупі. У Бадарінатху Мадхава знову зустрів В’ясу, який дав йому 8 священних каменів Шалаграма. На дорозі назад Мадгава зупинився в Гоа, де здійснив незвичайний гастрономічний подвиг. Раніше він з’їдав сто бананів за один раз. Але в Гоа він побив власний рекорд, з’ївши 4 сотні бананів і потім запив їх 30 відрами молока.

Коли його попросили довести, що рослини справді відповідають на музику, Мадгава взяв кілька насінин в руку і почав співати їм своїм мелодійним голосом. Насіння проросло, потім виросли рослини, погойдуючись у такт мелодії. Мадгава продовжував співати, а рослини розцвіли і почали плодоносити. Слава про цей подвиг рознеслася всюди.

З Удупі Мадгава вирушив знову на південь. У Вішнумангааламі він вступив у спір з Тривікрамачар’єю, знаменитим майстром логіки та граматики. Спір цей тривав 15 днів, зрештою, Тривікрама впав до стоп Мадгави. Повний опис цієї події наводиться в Мадгава-віджаї, написаній сином Трівікрами. Новина про перемогу над Тривікрамою зробила сотні чоловіків та жінок послідовниками Мадгави.

Шріла Мадгавачар’я написав 39 книг, які розкривають філософію вайшнавізму і доводять, що вайшнавізм – справжня ведична релігія. У багатьох своїх роботах він торкався моністичних віросповідань послідовників Шанкарачар’ї та характеризував цю доктрину як таку, що повністю суперечить істинним духовним писанням. Деякі з цих угруповань, не в змозі подолати аргументи Мадгави, намагалися зганьбити його та його послідовників, називаючи їх єретиками. Вони навіть вкрали його писання та найціннішу колекцію старовинних книг, вважаючи, що без них його місія зазнає краху. Якось Цар Вішнумангалама Джая Сімха витребував ці книги та повернув їх Мадхавачар’ї.

У віці 79 років його місію було виконано досконало, та Шріла Мадгавачар’я залишив цей світ.