«До того, як зустрітися з Махапрабху, Нарахарі написав безліч пісень на санскриті та бенгалі, присвячених ураджа-расі Радха-Гірідхарі. Разом з Гададхарою Пандітом вони ніколи не залишали Господа Чайтан’ю. Зазвичай Нарахарі приносив задоволення Господу, обмахуючи Його чамарою або віялом з пір’я пави. У своїй пісні «Гаура-араті» Шріла Тхакур Бхактивінода написав такі слова: нарахарі аді корі чамара дхулая.

Сім’я Нарахарі Саракари була гордістю всієї громади вайшнавів. Завдяки спілкуванню з ними, вся Шрі Кханда перетворилася на обитель вайшнавів. Все село перетворилося на «гілку дерева бажань любові до Бога». Так за часів Господа Гаурачандри Шрі Кханда стала проповідницьким центром гаудія-вайшнавізму. Якось у Шрі Кханду прийшов Шрі Ніт’янанда Прабху. Зустрівши Нарахарі, Він запитав його: «Отже, ми знаємо, хто ти. То де ж мед?». За допомогою своєї містичної енергії Нарахарі перетворив воду в посуді в мед, запропонувавши його Господу. Нарахарі служить Господу Ш’ямасундарі у Враджа-лілі як Мадхуматі, прана-сакхі, що забезпечує Радху-Дамодару та їх супутників приємним медом.

«Шрі Нарахарі Саракара був насичений премою Радха-Крішни. Ніхто не може виміряти глибин його відданості та чистої любові до Радхи та Крішни. У Враджі він є дорогою сакхі Радхарані на ім’я Мадхуматі (місце знаходження солодощів). А в Гауранга-лілі він став Нарахарі, містищем преми Радха-Крішни (Шрі Чайтан’я Мангала).

Книги Нарахарі Саракари – «Падакалпатару» і «Крішна-бхаджанамріта» – включають потаємні пісні, що прославляють Господа Гаурангу та Шрі Ніт’янанду Прабху.

У «Шрі Крішна Бхаджанамріті» Нарахарі дає настанови для поклоніння Шрі Крішні та Шрі Чайтан’ї Махапрабху.