НІМБАРКА АЧАР’Я

Німбарка Ачар’я був великим подвижником. Він написав багато книг з Двайтадвайта-вади, прожив велику частину свого життя у відданості Верховній Особі Бога Шрі Крішні в місці під назвою Німбаграма біля Говардхана у Вріндавані.

Німбарка Ачар’я належить до лінії Кумара сампрадаї. Вважається, що він жив приблизно між 11 та 12 століттями. Народився Німбарка Ачар’я у сучасному Мургарапатам у південній дравідійській провінції. Він був сином Аруні та Джаянті, дуже благочестивої брахманічної родини. Батьки назвали його Ніймананда. Аруна Муні та Джаянті Деві провели для свого сина церемонію священного шнура і відправили його до Рішикули для вивчення Вед, Веданги, Даршани і т.д. Ніяманандачар’я освоїв писання протягом короткого часу. Він був великим генієм. Люди з усіх кінців Індії приходили подивитися на цього чудового хлопчика.

Під час перебування в Німбаграмі відбулася філософська дискусія між Німбарком Ачар’єю та великим пандітом Джайном, з якої Німбарка вийшов безумовним переможцем. Джайн, чиє самолюбство було зачеплене, відмовився пообідати зі своїм щасливим суперником, сказавши, що нібито сонце вже зайшло, і тому він не прийматиме жодної їжі в такий час. Але Німбарка, почувши ці слова, за допомогою свого містичної могутності зробив так, що сонце з’явилося з дерева Німба. Після чого захоплений Джайн прийняв його гостинність. Таким чином, вважається, що ім’я Німбарка або Німбадіт’я було дано йому за таке диво. Дослівно воно перекладається як “сонце дерева Німба”. Німбарка був також відомий під іменами Ріші Аруна та Харіпріачар’я.

Згідно з іншими джерелами, коли Ніяманандачар’я був підлітком, Брахма, Творець всього всесвіту, прийшов до Ашрама Аруна Муні під виглядом сан’ясі. Сонце вже сідало. Муні не було вдома. Сан’ясі попросив дружину Муні поїсти. Але їжі вони не мали. Дружина Муні не знала, що й казати… І ось, коли сан’ясі зібрався вже йти, Ніяманандачар’я сказав своїй матері: «Дорога мамо! Сан’ясі не повинен піти без їжі. Нам доведеться страждати за порушення Атітхи Дхарми». Мати відповіла: «Дорогий сину! Твій батько пішов. У мене немає ні фруктів, ні коріння. Крім того, немає часу, щоб готувати їжу. Це захід сонця. Сан’ясі не прийматиме їжу після заходу сонця».

І Ніяманандачар’я звернувся до сан’ясі: «Я швидко принесу коріння та плоди з лісу. І обіцяю, що сонце не сяде, доки Ви не завершите Вашу трапезу». Ніяманандачар’я поставив свою Сударшана Чакру на дерево Нім в ашрамі, де вона сяяла, як сонце. Брахма, який прийняв вигляд сан’ясі, був вражений побаченим. Через кілька хвилин Німбарка повернувся з корінням і плодами й віддав їх своїй матері, яка послужила сан’ясі з глибокою відданістю. Щойно сан’ясі закінчив свою трапезу, Німбарка прибрав Сударшана Чакру з дерева Нім. Одразу стало темно. Одна чверть ночі вже минула. Сан’ясі, яким виявився сам Брахма, дав хлопчику ім’я Німбарка. (Нім – дерево; Арка – Сур’я чи сонце). З того часу він був названий Шрі-Німбаркачар’я.

Німбарка Ачар’я вважається втіленням зброї Господа Харі – Сударшана Чакри. Він був справжнім втіленням милосердя, благочестя, любові, доброти, щедрості та інших божественних якостей.