ПАПАМОЧАНІ ЕКАДАШІ У КВІТНІ 2024 РОКУ – 5 КВІТНЯ

Юдгіштгіра Махараджа сказав: “О Всевишній Господи, я вислухав Твоє пояснення Амалакі екадаші, який приходить у світлу половину місяця Пхалгуна (лютий-березень), а тепер я хочу почути про екадаші двох темних тижнів місяця чайтра (березень-квітень). Як він називається, о Господи, і які результати досягаються завдяки його дотриманню?

Верховна особа Бога, Господь Шрі Крішна, відповів: “О найкращий із царів, для загального блага я з радістю опишу тобі славу цього екадаші, який називається Папамочані. Історію цього екадаші одного разу розповів правителю Мандхаті Ломаша Ріші. Цар Мандхата звернувся до ріші: “О Великий святий, для блага всіх людей, будь ласка, скажи мені назву екадаші, що приходить у темній половині місяця чайтра, і поясни, як його дотримуватися. Також, будь ласка, опиши благо, що досягається дотриманням цього екадаші”.

Ломаша Ріші відповів: “Екадаші, що приходить у темній половині місяця чайтра, називається Папамочані екадаші. Він перешкоджає впливу на відданого, сповненого віри, духів та демонів. О леве серед людей, цей екадаші також дарує вісім досконалостей життя, виконує всі бажання, очищає життя людини від наслідків усіх гріхів і стверджує її в чесноті. Тепер вислухай історію, про це екадаші та Чітраратсі, ватажка гандхарів (небесних музикантів). Якось навесні Чітра-ратга в товаристві небесних танцівниць прийшов до лісу, що вирує багатоцвіттям рослин. Там до них приєдналися інші гандхарви та кіннари, разом із самим Господом Індрою, царем небес, що насолоджувався відвідуванням лісу. Кожен відчував, що немає саду, краще за це. Там було також багато святих, які здійснюють аскезу та покаяння. Особливо напівбоги насолоджувалися відвідуванням райського саду в місяці чайтра та вайшакха (квітень-травень).

У тому лісі жив великий святий Медгаві. якого чарівні танцівниці завжди намагалися звабити. Зокрема, одна прекрасна діва, Манджуґгоша, лаштувала багато планів, як привернути увагу великого Муні, але з великої поваги до святого і боячись його сили, набутої за багато років аскетизму, вона не підходила до нього дуже близько. За дві милі від святого вона поставила тент, і, граючи на бубні, стала співати дуже солодко. Сам бог кохання схвилювався, побачивши і почувши її чудовий спів та відчувши аромат її сандалової мазі. Він згадав свій невдалий досвід із Господом Шивою і вирішив взяти реванш, спокусивши Медгаві (1).

Користуючись бровами Манджуґгоші, як луком, поглядом, як тятивою, очима, як стрілами, і грудьми, як мішенню, бог кохання наблизився до Медхаві, спокушаючи його перервати транс та обітниці. Іншими словами, бог кохання скористався Манджуґгошею як помічницею, і коли вона побачила могутнього та привабливого молодого святого, її теж охопила пристрасть. Бачачи його, гарного, який володіє великим розумом і вченістю та сидить в ашрамі Чьявана Ріші, прикрашеним білим брахманічним шнуром і священним палицею саньясі, Манджуґгоша підійшла до нього.

Вона стала спокусливо співати, і маленький дзвіночок на її поясі та навколо щиколоток, а також браслети видавали чудові музичні звуки.

Манджуґгоша повільно підійшла до Медгаві; рухи її тіла та ніжні погляди привернули його. Вона граціозно поклала бубон і обійняла мудреця. Її руки були схожі на ліани, що обвивають могутнє дерево. Зачарований Медгаві перервав медитацію і вирішив розважитися з нею – і одразу чистота серця та розуму покинула його. Переставши навіть розрізняти день і ніч, він готовий був йти за нею, щоб розважатися довгий час (2).

Побачивши, що святість молодого йога серйозно похитнулася, Манджуґгоша вирішила покинути його і повернутися додому. Вона сказала: “О великий, будь ласка, дозволь мені повернутися додому”.

Медгаві відповів: “Але ти щойно з’явилася, о прекрасна, будь ласка, залишся зі мною хоча б до завтра”.

Страшачись йогічної сили мудреця. Манджуґгоша залишалася з Медгаві п’ятдесят сім років, дев’ять місяців і три дні, але Медгаві весь цей час здався миттю. Знову вона попросила його: “Будь ласка, дозволь мені піти”.

Медгаві відповів: “Дорога, вислухай мене. Залишися зі мною на ніч, а завтра вранці ти зможеш піти; залишся хоча б доти, доки я не виконаю своїх ранкових обов’язків і не завершу оспівування священної мантри Гаятрі; будь ласка, почекай цього”. Манджуґгоша все ще боялася великої йогічної сили святого, але вона постаралася посміхнутися і сказала: “Як довго ти робитимеш свої ранкові гімни та ритуали? Будь ласка, будь милостивий і подумай про весь час, проведений зі мною”.

Святий задумався про роки, коли він був з Манджуґгошею, і промовив потім у великому здивуванні: “Та я провів з тобою понад п’ятдесят сім років?” Його очі почервоніли і почали метати блискавки. Тепер він дивився на Манджуґгошу як на уособлену смерть та руйнівницю його духовного життя. “Шахрайка! Ти вщент спалила всі труднодосяжні результати моєї аскези”. Тремтячи від гніву, він прокляв Манджуґгошу: “О жорстока, занепала грішниця! Ти знаєш лише гріх! Нехай тебе спіткає жахлива доля! О шахрайко, я проклинаю тебе стати злісною пішачою!”

Проклята Медгаві, Манджуґгоша смиренно благала: “О найкращий із брахманів, будь ласка, змилуйся з мене і зніми прокляття! Йдеться про те, що спілкування з чистим відданим дає негайні результати, але наслідки його прокляття приходять лише через сім днів. Я була з тобою п’ятдесят сім років, о Пане, будь милостивий до мене!

Медгаві Муні відповів: “О смиренна, що я можу зробити, Ти зруйнувала всі мої аскези. Але навіть хоч ти і зробила цей гріх, я розповім тобі, як звільнитися від мого гніву. У темній половині місяця чайтра є всеблагий екадаші. що усуває всі гріхи. Він називається Папамочані, о красуне, і будь-хто, хто постує цього священного дня повністю звільняється від народження в будь-якому демонічному образі”.

З цими словами святий перенісся в ашрам батька. Дивлячись на нього, який увійшов до оселі, Чьявана Муні сказав: “О сину, діючи незаконно, ти розтратив багатство своїх обітниць і аскез”.

Медгаві запитав: “О батьку, милостиво відкрий, як спокутувати огидний гріх, який я спричинив спілкуванням з танцівницею Маджуґгошою?”

Чьявана Муні відповів: “Дорогий сину, ти можеш постувати у Папамочані екадаші, який приходить у темну половину місяця чайтра. Він знищує всі гріхи, якими б великими вони не були”.

Медгаві послухався поради батька і постував у Папамочані екадаші. Таким чином, були зруйновані всі його гріхи, і він знову набув свої заслуг. Манджуґгоша також дотримувалася цього посту і звільнилася від прокляття бути пішачою. знову піднявшись у небесні сфери, вона набула свого колишнього становища.

Ломаша Ріші продовжив: “Отже, о царю, велике благо посту в Папамочані екадаші дає можливість тому, хто його дотримується з вірою і відданістю, повністю знищити всі свої гріхи”.

Шрі Крішна зробив висновок: “О царю Юдхіштхіро, кожен, хто читає і слухає про Папамочані екадаші, отримає те ж благо, що й від пожертвування тисячі корів, а також усуне гріх убивства брахмана, вбивства зародка абортом, вживання п’янких напоїв та осквернення. Такі незліченні блага правильного дотримання цього священного дня Папамочані екадаші, який так дорогий Мені та гідний прославлення”.

Так закінчується оповідання про славу Чайтра-Крішна екадаші, або Папамочані екадаші, з Бхавішша-уттара Пурани.

Примітки:

1). Після того, як Господь Шіва втратив свою дорогу дружину Саті на жертвоприношенні Праджапаті Дакші, Шіва повністю зруйнував місце жертвопринесення. Потім він повернув свого тестя Дакшу до життя, давши йому голову цапа, і, зрештою, поринув у медитацію на шістдесят тисяч років. Проте Господь Брахма послав Канадеву (бога кохання) перервати медитацію Шіви. Користуючись своїми стрілами (звуком, смаком, дотиком, запахом та образом), Кама атакував Шіву, який вийшов зі свого трансу. Він так розгнівався за цю турботу, що миттєво спопелив Каму поглядом свого третього ока.

2). Спілкування з жінкою таке сильне, що чоловік забуває час, енергію, майно і навіть себе самого. Як сказано в Ніті-шастрі, “стрійя чаритрам пурушася бхабьям дайво відджанати кито манушах – навіть напівбоги не можуть передбачити поведінку жінки, і не можуть зрозуміти майбутнє людини, зумовлене її долею”.

Згідно з Ягьявалкою Муні, “той (брахмачарі), хто прагне духовного життя, повинен залишити будь-яке спілкування з жінкою, у тому числі не повинен думати про неї, бачити її, говорити з нею у відокремленому місці, приймати служіння від неї та мати з нею сексуальне спілкування”.