РАМА НАВАМІ 2024 РОКУ – ДЕНЬ ПОЯВИ ГОСПОДА РАМАЧАНДРИ (ПІСТ ДО ЗАХОДУ СОНЦЯ)

Господь Рамачандра – сьома аватара Господа Вішну – це втілення Господа як ідеального царя. Рама прийшов для того, щоб утвердити «дхарму» – шлях, вищий закон, передбачений обов’язок, священний обов’язок… Помисли тих, хто святкує Рама Навамі, одне з головних свят індійського календаря, зосереджені на царевичі Рамі – ідеальному, божественному правителі.


А історія така…

Колись владикою царства демонів-ракшасів на острові Ланка був десятиголовий Равана. Він отримав від бога Брахми дар невразливості, завдяки якому ніхто, крім людини, не міг його вбити, а тому безкарно принижував й переслідував небесних богів. Задля знищення Равани бог Вішну вирішує народитися на землі як простий смертний. Саме в цей час бездітний цар Айодхьї Дашаратга здійснив велике жертвопринесення, щоб отримати спадкоємця. Вішну увійшов у лоно старшої його дружини Каушальї, і та народжує земне втілення (аватару) Вішну – Раму. Друга дружина царя Дашаратхи, Кайкеї, одночасно народжує іншого сина – Бгарату, а третя, Сумітра, – Лакшману та Шатруґгну.

Отже, Рама став старшим сином царя Дашаратги в Айодхьї. Вони з братами жили дружньо та завжди допомагали один одному. Коли настав час, Господь Рамачандра взяв за дружину прекрасну Сіту – богиню процвітання, перемігши всіх царевичів на церемонії сваямвари – урочистої церемонії вибору дівчиною нареченого. На цьому змаганні із сотні царів та царевичів лише Він зумів як зігнути чудовий лук, так і розламати його навпіл. Одружившись, Сіта і Рама довгі роки жили в щасті та злагоді в Айодхьї в родині царя Дашаратги.

Піддавшись на вмовляння своєї другої дружини Кайкеї, цар Дашаратша, замість того, щоб проголосити старшого сина Раму своїм спадкоємцем, на чотирнадцять років змушений вигнати його з Айодхьї та робить спадкоємцем сина Кайкеї, Бгарату. Беззаперечно підкорившись волі свого батька, Рама залишив царство, яким по праву мав правити, та пішов у вигнання в ліс цілих чотирнадцять років. Його вірна дружина Сіта і рідний брат Лакшмана пішли за Ним.

Але в лісі Сіту викрав відомий своєю демонічною вдачею цар-ракшас Равана. Він був лютим і могутнім володарем, який мав десять голів та двадцять рук, якщо відрубати його голови, то вони відростають знову. Равана забрав Сіту у своє золоте місто на Ланку.

Господь Рама й Лакшман, дізнавшись про підступне викрадення прекрасної Сіти, відразу відчайдушно вирушили на її пошуки. Вони звернулися за допомогою до лісових мешканців: Ханумана, Сугріви, Балі, й до всіх їхніх солдатів: мавп та ведмедів. Хануман був особливо відданий Рамі, й Господь відправив його на пошуки Сіти. Після довгих спроб знайти Сіту, Хануман, нарешті, побачив її у саду нерозумного демона. Равана вмовляв прекрасну царівну погодитись стати його дружиною. Але Сіта зберігала вірність своєму чоловікові й день і ніч думала лише про Раму. Відважний Хануман сміливо попрямував у царство Равани, щоб переконати Сіту довіритися йому, як посланцю її чоловіка, й дозволити йому врятувати її з ув’язнення демона Равани.

Як тільки Равана дізнався про це, він розгнівався, і спіймавши Ханумана, покарав сміливу мавпу, запаливши її хвіст. Але Хануман не розгубився. Своїм палаючим хвостом він підпалив місто Равани – Ланку. І за допомогою Рами, Лакшмана та армії мавп усі солдати Равани були вбиті. Так, у ході жорстокої битви Господь Рамачандра вбив демона Равану й врятував свою єдину та улюблену дружину Сіту.

Коли закінчився час Його заслання, Господь Рама повернувся до Айодхьї. Всі були дуже щасливі до його повернення. Була проведена церемонія коронації Рамачандри, й Він знову став їхнім законним правителем.

Господь Рамачандра проявив якості ідеального правителя: вірність, чесність, обов’язок, справедливість – на противагу гордості, волюнтаризму, егоїзму та марнославству. Він став царем у Трета-югу, але під впливом Його досконалого правління Трета-юга стала схожа на Сатья-югу. Кожна людина в Його царстві була релігійною і цілком щасливою. А сам Він був святим царем з бездоганними якостями, у Нього не було навіть тіні гніву чи інших вад.

Рама – досконалий цар, син і брат. Рама ідеально виконав свій обов’язок перед батьком і матір’ю, перед братом і дружиною, перед усіма жителями процвітаючої країни Айодхьї.

Господь Рамачандра навчав сімейних людей на власному прикладі, як дотримуватися традицій варнашрами-дгарми. Давши обітницю мати лише одну дружину і не пов’язувати Себе з іншими жінками, незважаючи на те, що в ті часи можна було одружитися з кількома жінками, Господь Рамачандра одружився лише один раз і став прикладом досконалого сім’янина.

Давньоіндійський ліричний епос «Рамаяна» (у перекладі санскриту «Подорож Рами») – це життєпис Господа Рами та його прекрасної і доброчесної дружини Сіти, розказане великим мудрецем Вальмікі. Цей стародавній текст більший, ніж літературний шедевр, це найбільше у світі священне писання. Вважається, що для людини дуже сприятливо протягом восьми днів напередодні Рама Навамі, перечитувати «Рамаяну» і слухати численні історії з життя Господа Рами. Веди кажуть: «Звуки «Рамаяни», яка складається зі ста крорів віршів (одна крора дорівнює 240 віршам), досягають Брахмалоки» (вищої планети матеріального Всесвіту, де живе Творець Всесвіту Господь Брахма).

Якщо ми впустимо Господа Раму в своє серце, згадуючи його ігри в Рамаяні, то Він негайно почне виявляти Свої найвищі якості через нас, затьмаривши Собою наше хибне его.

Кожен, чи то напівбог чи демон, людина чи будь-яка інша істота, має поклонятися Верховному Господу, Рамачандрі, який приходить на землю у вигляді людини. Тому, хто поклоняється Верховній Особі Бога, немає потреби вдаватися до суворої аскези, бо Господь приймає від Свого відданого будь-яку, навіть найменшу, послугу. Задовольнивши Господа своїм служінням, відданий досягає найвищої мети життя. Саме так, з милості Шрі Рамачандри, всі Його віддані, жителі Айодх’ї, повернулися додому до Бога.

Давайте ж з глибокою повагою схилимося до священних лотосових стіп Господа Рамачандри, і нехай ці стопи навіки стануть нашим притулком.

Рекомендується дотримуватися посту до опівдня.