ШРІЛА ПРАБХУПАДА

Дорогий Шріло Прабхупадо, будь ласка, прийми мої найпокірніші поклони в пилюзі з твоїх лотосних стоп.

Сьогодні річниця твого відходу з цього світу. Одного разу ти сказав, що коли Господь зникає з цього світу, в той же час Він з’являється десь в іншому всесвіті, щоб знову розпочати Свої ігри. Ти навів аналогію із сонцем: коли воно зникає за горизонтом, і опускається темрява, воно одночасно з’являється на іншому боці Землі, даруючи м’які промені ранкового світанку.

Подібним же чином, твій відхід із наших життів кинув нас у довгу нічну темряву, яка так і не розвіялася. Немає сумнівів, що твоє явище десь в іншому місці принесло величезну радість тим, хто тебе зустрічав, але й до цього дня вогонь розлуки з тобою все ще палає в моєму серці. Відповідно до загальноприйнятого етикету, подібними почуттями нечасто діляться з іншими, навпаки, їх сокровенно зберігають, щоб виражати лише у відповідні моменти, як сьогодні.

З того дня, як ти пішов, я багато разів згадував про лист, написаний тобою для мене незабаром після мого приєднання до твого руху. Це було так, ніби ти вже тоді готував мене словами втіхи до свого неминучого відходу з цього світу:

“Я дуже ціную твоє почуття розлуки після мого від’їзду з Детройта. Я теж відчуваю розлуку з моїм гуру махараджою, але я завжди відчуваю, що він приглядає і захищає мене”.

Шріло Прабхупадо, я б теж хотів мати таке переконання, що ти завжди приглядаєш  і захищаєш мене, але знаю, що я повинен заслужити таку милість. Духовний вчитель прихильний за природою, але досягти його товариства, як і товариства Господа, можна лише за допомогою стійкого відданого служіння протягом багатьох років або навіть життів. Таке спілкування не є дешевим, і ніколи не дається задарма.

У цьому житті можливість перебувати у твоєму товаристві випадала мені кілька разів: у Нью-Йорку, коли ти віддав мені своє дхоті, оцінивши моє служіння у твоїй місії; при польоті в Лондон, коли ми від душі сміялися з того, що ти назвав жартівливі дурниці Чарлі Чапліна гумором Крішни; і в твоїй кімнаті в храмі на Барі Плейс, коли ти по-батьківському грюкнув мене по спині – все це, безперечно, була лише твоя безпричинна милість до мене.

Шріло Прабхупадо, я теж жадаю спілкування з тобою і служіння тобі. Тому в цей сприятливий день я зроблю власний висновок зі сказаного Господом Нараді: знову зосереджуся на цілі, і протягом тих декількох років, які залишилися, докладу всіх зусиль, щоб досягти досконалості в служінні тобі і звільнитися від усіх матеріальних бажань.

Допоможи мені викинути з мого серця всі небажані речі, щоб я міг бути цінним інструментом у такому дорогому тобі служінні, – проповіді слави твого улюбленого Господа. Тільки в служінні цьому твоєму настрою у світі матерії я зможу отримати право підносити служіння твоєму настрою в духовній обителі.

Багато разів мені доводилося бачити, як сильно ти хотів, щоб обумовлені душі цього світу слухали святі імена Господа, читали слова Його мудрості та насолоджувалися благословленою Ним їжею. Одного разу я зайшов у твою кімнату в Нью-Майапурі і побачив, що ти дивишся у вікно, споглядаючи, як сотні відданих почали приймати прасад. Повернувшись, ти глянув на мене і не сказав нічого, але сльози, що котилися з твоїх очей, були гідні тисячі слів. Твоє серце плавилося від співчуття, коли ти бачив своїх відданих, які насолоджувалися милістю Господа.

Шріло Прабхупадо, будь ласка, піднеси мене до рівня, коли я теж зможу плакати зі співчуття до впалих душ, і зі смиренністю щодня виходити проповідувати божественні настанови. У такому стані розуму я втрачу інтерес до всіх спокус цього світу, і моїм єдиним бажанням буде: стати твоїм слугою життя за життям. Тільки завдяки такому служінню я зможу досягти твого схвалення, і одного разу усвідомлю істину твоїх слів, звернених до мене: що ти, насправді, завжди приглядаєш і захищаєш мене.

Твій слуга навіки, Індрадьюмна Свамі.