ДЕНЬ ПОЯВИ ШРІМАТІ ГАНГАМАТИ ГОСВАМІНІ – 16 ЧЕРВНЯ 2024 РОКУ

На території нинішньої Бенгалії було колись царство Шрі Нареш Нараяни. У царя Нареш Нараяни була дочка на ім’я Шачі. З дитинства Шачі була найбільшою відданою Господа. За короткий час Шачі здобула освіту. Спочатку вона поринула в граматику і віршування, але досягнувши у цих предметах досконалості, вона поступово повністю зайнялася нескінченним вивченням писань. Незважаючи на свій юний вік, дівчина завжди була зачарована свідомістю Крішни. Коли Шачі виросла, її краса полонила всіх юнаків, але Шачі зовсім не цікавили молоді люди, хоч би якими красивими і багатими вони були. Вона завжди була сповнена думками про Мадана Гопалу.

Шрі Нареш Нараяна почав думати про весілля дочки. Розуміючи наміри батька, Шачі сказала: “Я не вийду заміж за смертного чоловіка, народженого в цьому світі смерті”. Цар з царицею хотіли зробити необхідні приготування для весілля, але Шачі не хотіла виходити заміж. Йшов час, і, не перестаючи шкодувати, що їм не вдалося влаштувати сімейне життя дочки, цар і цариця постаріли і пішли з цього світу.

Після смерті батьків Шачі успадкувала царський трон, прийнявши він відповідальність за управління державою. Одного разу, на підставі огляду своїх володінь, Шачі вирушила в паломництво по святих місцях, призначивши на посаду правителів кількох родичів. Вона блукала всюди, але ніде її серце не знаходило задоволення. Вона вирішила знайти справжнього духовного вчителя. Після довгих подорожей вона прибула в Джаганнатха Пурі та одного разу після даршану божеств Джаганнатхи отримала послання зсередини і надихнулася піти у Вріндаван.

Тоді Шачі відчула, що сходить місяць її успіху. У Вріндавані їй пощастило зустріти Харідасу Пандіта, чия безроздільна відданість Гауранзі та Ніт’янанді була неперевершеною. Бачачи його духовну силу та божественне тіло аскету, Шачі прийшла в екстаз. Після глибокої медитації тривалістю кілька днів, Харідас Пандіт дав Шачі притулок. Сльози струмками текли з очей Шачі, вона впала до лотосних стіп Харідаса Пандіта і благала його про милість.

У “Чайтан’я-чаритамриті” духовний родовід Харідаса Пандіта описується так: “Ананта Ачар’я був учнем Гададхари Пандіта. Його тіло постійно тряс екстаз Крішна-преми. Він був великодушний і всебічно розвинений. Ананта Ачар’я був наділений усіма позитивними властивостями. Ніхто не міг оцінити всю його велич. Улюбленим учнем його був Пандіт Харідас”.

Щоб дізнатися, чи може Шачі стати ученицею, Харідас Пандіт сказав: “Це неможливо для принцеси – прийти до Вріндавана як відданої, постійно бути зануреною в бхаджан, мало їсти і жити в бідності, без будь-яких зручностей. Чим йти до Вріндавана, краще б ти залишилася вдома і поклонялася там”.

Шрі Шачідеві розуміла, до чого вся ця розмова. Вона не звернула жодної уваги на всі спроби відмовити її від виконання ухваленого рішення. З суворою рішучістю, відчуженістю та аскетизмом вона продовжувала займатися бхаджаном і служити своєму гуру. Занурившись в аскетичне служіння, вона поступово відмовилася від своїх царських шат та розкішних прикрас.

Одного разу Харідас Пандіт Госвамі сказав Шачідеві: “Якщо хочеш, то, забувши про гордість і страх, ти можеш просити милостиню, ходячи по Враджу від дверей до дверей, як віддана, яка живе у зреченні. Я благословляю тебе”. Радість Шачі не знала меж, коли вона почула слова гурудева. І, звільнившись від хибного его, одягнувшись в одні лахміття, вона пішла Вріндаваном від одного будинку до іншого, просячи милостині, немов джміль, який бере з кожної квітки зовсім трохи пилку. Так вона виявила велику відчуженість та аскетизм, властиві дуже просунутим відданим. Її неймовірне самозречення здивувало всіх відданих у Вріндавані.

Поступово тіло Шачі стало слабким та хворобливим. Вона схудла і вкрилася сажею. Однак, не зважаючи на свій стан, вона продовжувала вести аскетичний спосіб життя. Довівши себе старанним служінням до фізичного виснаження, вона засинала на березі Ямуни і вставала наступного дня, щоб прибрати в храмі Господа. Вона регулярно обходила деякі святі місця, дивилася на араті Божеств і слухала лекції з “Шрімад-Бхагават”.

Побачивши таке сильне зречення Шачідеві серце Харідаса Пандіта Госвамі сповнилося жалю. Він став милостивіший до неї. З усмішкою на вустах покликав він Шачідеві і сказав їй: “Ти принцеса, проте ти докладаєш таких великих зусиль, поклоняючись Крішні, що бачачи зречення та аскетизм, породжені твоєю відданістю, я відчув величезне щастя. Незабаром я дам тобі посвяту у мантру”.

Харідас Пандіт мав одну ученицю на ім’я Шрі Лакшміпрія, яку він дуже любив. Саме в цей час вона прийшла до Вріндавана. Шрі Лакшміпрія вимовляла триста тисяч імен Крішни на день. Шачідеві щодня займалася бхаджаном на березі Радхакунди, і після прибуття Шрі Лакшміпрії у Вріндаван Харідас Пандіт відправив її жити неподалік Шачідеві. Отримавши наказ гуру, Лакшміпрія вирушила на Радха-Кунду, щоб жити з Шачідеві і допомагати їй займатися бхаджаном. Щодня Шачідеві та Лакшміпрія обходили пагорб Ґовардган.

Таким чином, Шачі продовжувала з великою рішучістю поклонятися Крішні в суспільстві Лакшміпріядеві.

Радха кунда

Радха-кунда

Вона жила на березі Радха-кунди, поки Харідас Пандіт не покликав її назад. Він наказав їй повернутися в Джаганнатха Пурі, продовжувати свій бхаджан і проповідувати те, що вона дізналася з вчення Шрі Чайтан’ї. Тоді майже всі, хто особисто супроводжував Чайтан’ю Махапрабу, повернулися назад до Бога і вступили у вічні невидимі ігри.

Шрі Шачідеві пішла з Вріндавана і повернулася в Джаганнатха Пурі. Відповідно до настанов ґурудева вона вирушила до будинку, де жив колись Сарвабхаума Пандіт. Там вона займалася бхаджаном і почала читати лекції з “Шрімад-Бгаґават”.

Джаганнатха Пури

Вид на храм Джаганнатхи з порога будинку Сарвабхауми Бхаттачар’ї

Старий будинок Сарвабхауми занепав і почав розвалюватися. У ньому довго ніхто не жив. Не залишилося нікого, щоб поклонятися Дамодару-шалаграму, якому колись поклонявся сам Сарвабхаума Бхаттачар’я. Шачідеві за вищим класом організувала поклоніння Шалаграму відповідно до традиційних правил та розпоряджень шастр. День у день вірні віддані приходили до будинку Сарвабхауми, щоб послухати її дивовижні сиддхантичні тлумачення Шрімад-Бгаґаватам. Незабаром лекції з “Бгаґават” здобули велику популярність, і люди йшли не один кілометр просто заради того, щоб її почути.

Якось послухати “Бгаґаватам” з вуст Шачідеві прийшов цар Джаганнатха Пурі, Мукунда Дева. Почувши її оригінальне пояснення сіддханти, цар зовсім здивувався. Він подумав про себе, що було б непогано зробити Шачідеві щось прекрасне на знак вдячності її відданості Крішні. Тієї ночі він побачив дивовижний сон, в якому йому з’явився Господь Джаганнатха і наказав: “Піднеси Шачідеві землю на березі Ґанґу”.

Наступного дня Мукунда Дева вирушив до Шачідеві. З великою смиренністю Шачідеві запропонувала цареві сидіння і запитала, що привело його до неї. Цар Мукунда Дева розповів про бачення Господа Джаганнатха і про те, як Він наказав йому наділити ділянку землі на березі Ґанґу Шачідеві. Шрі Шачідеві не була схильна приймати будь-яке майно чи зручності і хотіла відмовитися. Але цар наполягав на своєму бажанні і, не бажаючи порушувати наказ Господа Джаганнатха, цар Мукунда Дева видав указ, який каже, що священний ґгат на березі Білого Ґанґу переходить у володіння Шрі Шачідеві.

В указі було оприлюднено, що Шрі Шачідеві – це принцеса, яка відмовилася від усього, щоб прийти до Джаганнатха Пурі та проповідувати святе вчення Шрі Чайтан’ї.

Якось настав день Махаваруні-снану, і Шрі Шачідеві захотіла прийняти в Ґанзі обмивання. Але ґуру Шачідеві заборонив їй залишати Джаганнатха Пурі. Пам’ятаючи настанови ґурудева, Шачідеві відмовилася від свого бажання приймати обмивання в Ґанзі. Цієї ночі до неї уві сні прийшов Джаганнатха і сказав: “Шачі, не думай так. Того дня, коли Варуні прийме обмивання, ти маєш піти омитись у Білому Ґанзі. Ґанґадеві благає про твоє товариство, так що ти маєш вирушити до Білого Ґанґу”.

Після цього божественного бачення Джаганнатхи Шачідеві охопила величезна радість. Настав день Варуні-снану. Серед ночі Шачідеві пішла на Білий Ґанґ приймати обмивання. У той час, коли вона омивалася в Швета-Ґанзі, течія Ґанґадеві підхопила її і понесла. Води Ґанґа заповнили водоймище, і течія несла її в бурхливому потоці, поки вона не опинилась у Джаганнатха-мандірі. Бачачи це, тисячі та тисячі дхамбхасі в Джаганнатха Пурі прийшли в екстаз і прийняли омивання в Ґанзі. Скрізь чути були вигуки в найсильнішому екстазі молитов, творилася неймовірна метушня. У розпал цієї метушні прокинулася варта біля воріт храму Джаганнатхи. Вони вртатили дар мови, коли побачили, що діється всюди. Почувши страшний шум, вони увійшли всередину храму, голосно перемовляючись між собою. Від цього шуму прокинувся і цар. Стривожений і бажаючи перевірити, чи все гаразд, цар наказав відкрити ворота храму. Ворота відчинилися. Якимось дивом Шачідеві стояла сама всередині храму Джаганнатха. Служителі та пуджарі Джаганнатха вирішили, що вона, мабуть, прийшла вкрасти коштовні прикраси Джаганнатха.

Багато хто казав: “Цього не може бути! Тут, певно, криється якась таємниця”. Тут же Шачідеві була ув’язнена і мала постати перед судом за крадіжку. Проте вона не зніяковіла і думки її, як і раніше, залишалися ясними. Під час ув’язнення вона поринула у безперервне повторення святого імені Крішни.

Пізніше цієї ж ночі цар Мукунда Дева побачив уві сні Господа Джаганнатху. Джаганнатха в гніві сказав йому: “Негайно звільни Шачідеві зі своєї в’язниці. Я особисто влаштував так, що Ґанґа принесла її до мого храму, бо я хотів обмити її святі стопи. Якщо ти хочеш сприятливого життя, то краще змусь панд і пуджарі схилитися до її стіп і благати про прощення. Ти сам маєш отримати від неї посвяту”.

Після цього сну царем опанувало каяття, і відразу ж після обмивання він відправив панд і пуджарі туди, де тримали Шачідеві, щоб вони негайно звільнили її, впали до її стіп та молили про прощення. Вони вирушили до в’язниці і висловили глибоку повагу, впавши, як палиці, біля її ніг. Цар особисто прийшов до Шачідеві та з найбільшим благанням просив біля стіп відданої вибачення за нанесені ним образи. Тоді ж він і розповів їй, як Господь Джаганнатха звелів йому прийняти її як гуру і отримати від неї посвяту в мантру.

Розуміючи, що все це – ліли Господа Джаганнатхт, Шачідеві неймовірно зраділа. Її серце наповнилося божественною любовю до Крішни. Поклавши руку на голову царя, вона дала йому свої благословення.

Незабаром після цього у сприятливий день Шрі Шачідеві за велінням Джаганнатхи посвятила царя Мукунда Деву в мантру “Радха-Крішна”, що складається з вісімнадцяти складів. Цього дня притулок у неї прийняли разом із царем і багато пуджарі. З цього дня Шрі Шачідеві стала відома під ім’ям Ґанґамата Ґосваміні.

Якось смарта-брахман на ім’я Махідхара Шарма прийшов до берегів Швета- Ґанґи вклонитися предкам. Почувши про славу Ґанґамати Ґосваміні, він жадав отримати даршан її святих стіп. Висловивши пандіту найбільшу повагу, Шрі Ґанґамата Ґосваміні запропонувала йому сісти. Вона спитала, з якою метою він прийшов. Брахман-пандіт назвав справжню причину свого візиту. Бачачи щире бажання і благочестя брахмана, Шрі Ґанґамата Ґосваміні пояснила йому сіддханту Шрімад-Бгаґават. Брахман-пандит, здивований її тлумаченням “Шрімад-Бгаґаватам”, пірнав і купався в нектарі божественних слів Шрі Ґанґамати Ґосваміні. Після цього пандіт-брахман попросив притулок у її лотосових стіп. У сприятливий день вона посвятила його в мантру “Радха-Крішна”, що складається з десяти складів. Махідхара Шарма народився у Дхананджая-пурі. За велінням Ґанґамати Ґосваміні він проповідував нам-прему і вчення Ґаури-Ніт’янанди по всій Бенгалії.