ШРІНІВАС АЧАР’Я
ДЕНЬ ВІДХОДУ ШРІНІВАСА АЧАР’Ї 9 ЛИСТОПАДА 2024
Ставши свідками церемонії сан’яси Господа Гауранги, Чайтан’я Даса та його вагітна дружина відвідали Господа Чайтан’ю у Джаганатха Пурі. «Незабаром у твоєї дружини народиться син на ім’я Шрініваса, – сказав Господь, – і він поширить усі бхакті-шастри Рупи та Санатани».
Чайтан’я Дас та його дружина були раді дізнатися про цю волю Господа. Деякий час вони залишалися в Пурі, приєднавшись до кіртану Махапрабху. Там вони були дуже щасливі. Через деякий час вони повернулися до Навадвіпу, і незабаром у них народилася прекрасна дитина.
Коли Шрінівасу було близько чотирьох років, він увійшов до храмової кімнати й побачив, що його батько плаче, він запитав: «Батьку, чому ти плачеш?»
Батько відповів: «Я плачу, тому що в мене немає любові до Радхи та Крішни, немає любові до Шрі Чайтан’ї Махапрабху. О, наскільки ж я пропаща душа!
Тоді й Шрінівас заплакав: «О, тату, і я теж!» Коли мати Шрініваса почула їхній плач у храмовій кімнаті, вона прийшла туди та запитала їх, чому вони плачуть. І коли вони розповіли їй, вона теж заплакала.
Шрінівасу було вісім чи дев’ять років, коли до їхнього будинку прийшов якийсь сан’ясі. Він говорив про Крішну (Крішна-катха) і всі присутні там були щасливі. Батько Шрініваса сказав тому сан’ясі: “Ти великий проповідник, що ж я можу зробити для тебе?»
Сан’ясі відповідав: «Я не можу сказати тобі, чого я бажаю, о дорогий Чайтан’я Дас».
Чайтан’я Дас сказав: «Як це не можеш сказати мені? Що ти маєш на увазі? Я гріхастха (одружена людина) і це мій обов’язок – дати для сан’ясі те, чого він бажає, тому не сумнівайся і скажи мені, чого ти хочеш».
Сан’ясі сказав: «Ні! Я не скажу тобі, тобі не сподобається те, що ти почуєш». Коли Чайтан’я Дас почув ці слова, бажання догодити сан’ясі тільки зміцніло в ньому, тому він сказав: «Ти повинен сказати мені, в чому полягає твоє прохання. Я не відпущу тебе, доки ти не відповіси. Я дам тобі все, що попросиш».
І тоді сан’ясі сказав Чайтан’я Дасу чого він хотів: «Твій син, Шрінівас – ось чого я хочу, я хочу забрати його з собою».
Чайтан’я Дас знепритомнів і впав на підлогу, почувши вимогу сан’ясі. Але він знав: дороги назад не було! Їхній син, Шрінівас – дар, отриманий від Шрі Чайтан’ї Махапрабху, мав тепер перейти до свого нового законного власника.
Після того, як його батько залишив цей світ, Шрініваса відвідав супутників Господа Гауранги, що залишилися, в Катві, Навадвіпі та Джаганатха Пурі. Вони благословили Шрінівасу і дали йому цінні вказівки щодо духовного просування. Бачачи його зануреність у Гаура-прему, вони зрозуміли, що він був «втіленням Гаура-Шакті, енергії Шрі Гауранги Махапрабху».
Він прийшов до Вриндавана, обійшов дванадцять лісів, зустрів Шрі Гопала Бхату Госвамі та став його учнем. Шрі Гопал Дата Госвамі став Дікша-Гуру Шрініваса Ачар’ї (тобто Гуру, від якого він отримав ініціацію
Шріла Гопал Бхатта Госвамі – дікша гуру Шрініваса Ачар’ї
Одного разу Шрінівас побачив сон, в якому йому було наказано вирушити до Гададхари Пандіта й вивчити Шрімад-Бхагаватам. Гададхара Пандіт побачив той самий сон. Гададхар Пандіт наказав Шрінівасу привезти ще один екземпляр книги з Бенгалії, але коли Шрінівас повернувся, Гададхар Пандіт уже залишив цей світ. Серце Шрініваса було розбите. Шрі Гададхар Пандіт обіцяв навчати Шрініваса Бхагаватам, і просто тому, що він так сказав, Шрінівас став великим учителем Шрімад Бхагаватам. Така сила благословення великого відданого Господа!
У Вріндавані він хотів зустріти Шрілу Рупу Госвамі. Але коли він прибув туди, то побачив, що велика група вайшнавів проводить кіртан. Коли він спитав, що за подію вони відзначають, йому відповіли: «Ти що, не знаєш, що Рупа Госвами залишив цей світ!» Серце Шрініваса зупинилося, й він упав непритомний. Прийшовши до тями, він побачив, що знаходиться в ашрамі Шріли Джіви Госвамі.
На початку сімнадцятого століття Шрінівасу особисто навчав сам Шріла Джіва Госвамі у храмі Шрі Радха Дамодари. Він був також і вчителем Шьямананди та Наротами Даса Тхакура.
Божества в храмі Шрі Радха Дамодар, Вріндаван
Шрі Джіва Госвамі навчив його всієї філософії Гаудій-ваїшнавізму. Визнаючи його глибоку освіченість, Шрі Джіва дав Шрінівасі титул «ачар’я».
Шріла Джива Госвами – духовний наставник Шріниваси Ачар’ї
Прийнявши наказ Шрі Джіви, Шрініваса та двоє його друзів – Шйамананда Прабху та Наротама Даса Тхакур утворили першу групу поширення трансцендентних книг. Група враджавасі-санкіртани кі джай! Вони навантажили запряжений биками віз писаннями з Вріндавана та провезли його по всій Бенгалії та Орісі.
Шріла Джіва Госвамі дав Шрінівасу Ачар’ї, Наротамі Дасу Тхакуру та Ш’ямананді Прабху деякі священні книги, щоб вони взяли їх із собою до Бенгалії. По дорозі ці книги були в них викрадені царем Бірхамбіром. Він думав, що в їхніх сумках лежать коштовності, але там було щось набагато цінніше – Святе Письмо.
Шрінівас Ачар’я, Наротама Дас Тхакур та Ш’ямананда Прабху шукали книги всюди. Через деякий час вони вирішили, що Шрінівас Ачар’я має залишитися й продовжувати пошуки, а решта вирушить далі.
Зрештою Шрінівас прийшов до двору царя. У цей момент там читали Бхагаватам. Шрінівас пояснив усім справжнє значення Шрімад Бхагаватам. Шрінівас Ачар’я справив велике враження на царя, і той показав йому книги. Він зізнався, що це він викрав ці книги і вже із змінами в серці під впливом Шрініваси благав про ініціацію біля лотосних стоп Шрініваса Ачар’ї.
Окрім зовнішньої діяльності – проповіді та поезії, – Шрініваса Ачар’я практикував інтенсивну раганугу-бхаджану. Рагануга-бхаджана – це спонтанне внутрішнє поклоніння Радсі та Крішні у настрої та з почуттями вічних мешканців Шрі Вріндавана-дхами, таких як гопі. Здійснюючи таким чином манасі-севу (служіння Радсі-Крішні в умі у створеній розумом формі), він часто, виходячи з медитації та повертаючись у зовнішню свідомість, приносив із собою реальні параферналії.
Одного разу Шрініваса у своєму умі посадив Господа Гаурангу на трон, прикрашений коштовним камінням. Потім він став поклонятися Господу золотим опахалом-чамарою із золотою ручкою та гірляндою із п’яти квітів. Задоволений його служінням, Гаура Рая повернув гірлянду Шрінівасі, який одразу вийшов із медитації. Прокинувшись, здивований Шрініваса виявив у себе на шиї дивовижну гірлянду, що мала такий солодкий аромат, якого він не відчував ніколи в житті.
Іншим разом Шрініваса у своїй сідха-сварупі як Мані-манджарі спостерігав за Холі-лілою Шріматі Радхарані, Шрі Крішни та гопі (жартівливим киданням один в одного різнокольоровими порошками та фарбами).
Гопі попросили Мані-манджарі принести фарб для Шріматі Радхарані і стати на їхній бік у їхній «війні» проти Ш’ями. Земля затремтіла від цієї жахливої битви, і медитація Шрініваси раптово перервалася. Все його тіло з голови до ніг було вкрите запашними екзотичними порошками всіх кольорів веселки, перенесеними з духовного світу.
Подібно до того, як вітер підганяє хмари, так Шрініваса Ачар’я віз цілу хмару книг з Пагорбів Враджа в землі Гауди. Подібно до того, як хмари проливають дощ, так книги з милості Шрініваси пролили потоки нектарної преми, божественної любові. Під її потоками родюча земля Гауди розцвіла, й віддані, як павичі, від щастя почали танцювати.
Усі послідовники Шрініваси повторювали кожен 100 000 імен щодня. Вони це робили не лише вдень, а й уночі. Щоб не засинати, вони підв’язували мотузкою своє волосся до стелі будинку. Шрініваса плекав батьківську любов до них, і вони платили йому, як діти, синівською любов’ю. Вони ніколи не думали залишити його навіть на мить. Всі, включаючи дружин, які завжди поспішали першими привітати його, були дуже щасливі.
Рамачандра, зустрічаючи Джахнава Ішварі, кланявся їй у ноги. Якщо її обличчя було похмурим, він питав: «У чому річ?» Ішварі зазвичай казала, що Шрініваса, перебуваючи вже три дні в медитації, загубився. Тільки дивом, зустрівши Рамачандру, він повернувся, прийшов до тями. Ішварі ставилася до Рамачандри як до сина, тому завжди була з ним відверта. Зазвичай Рамачандра кланявся їй у ноги і потім, зі смиренно складеними руками, вставав.
Шрініваса був у глибокій медитації. Його тіло було скам’янілим, майже без ознак життя, які можна було вгадати по ледь помітному подиху. Рамачандра намагався вловити рух повітря в ніздрях Шрініваси та іноді не міг. Шрініваса занурений у самадхі, стан глибокого трансу, який колись виявляв Сам Махапрабху. Вимовляючи ім’я Радхи, благаючи Її про благословення, Рамачандра покривав тіло Шрініваси чадаром і обережно разом із Прабху приносив до будинку. З милості самого Шрініваси, Рамачандра мав містичні здібності входити в той же стан, що і гурудев. Його милістю він отримав духовне тіло, тому міг зрозуміти його піднесений стан. Він наставляв Тхакурані, що якщо після двох годин Шрініваса не прийде у зовнішню свідомість, то вона має голосно повторювати святе ім’я прямо йому у вухо.
Після цього Рамачандра у своєму духовному тілі манджарі пішов на берег Ямуни, де Мані Манджарі шукала перлину Радхи, яку Та впустила у воду. Мані Манджарі дуже зраділа, побачивши його. Разом вони зайшли у воду й навмання почали витягувати листя лотоса, що приховують пропажу. Мані Манджарі була вдячна Рамачандрі за надану їй допомогу. Знайшовши перлину, вони поспішно побігли туди, де відпочивали Радха та Крішна. Усі подружки Радхи з нетерпінням чекали, коли Мані повернеться. Побачивши Мані та Рамачандру, що повертаються, вони переповнилися радості. «Джай! Зникла коштовність тепер знайдена». Шрі Рупа Манджарі взяла її і вміло провела в дірочку в ніздрі Шрі Радхи. Повернувшись на своє місце, перлина в екстазі захиталася в такт із диханням Радхи.
Потім Шрі Рупа Манджарі любовно взяла одну стопу Шрі Радхи та почала її масажувати. Після деякого часу вона попросила Мані Манджарі помасажувати іншу стопу її володарки. У великому екстазі та взялася за таке служіння. Трохи пізніше Шрі Гуна Манджарі попросила залишки листя бетеля, яке жувала Радхарані і, отримавши їх, поділилася з Мані Манджарі та її подружкою (Рамачандрою). Мані Манджарі засяяла, коли побачила, що їх не забули.
Джахнава Ішварі дуже смиренно підійшла до Шрініваса і зізналася, що була невихована і не здатна зрозуміти те, що відбувається. Вона повністю залежала від його милості й не знала, що добре для неї і що погано. Присвятивши своє життя Шрінівасі Ачар’ї, вона лише благала чоловіка, щоб той відкрив їй секрет, який він відкрив Рамачандрі. Задоволений її служінням і покірністю Шрініваса відвів її та Рамачандру в затишне місце і повідомив, що припас для них шматочок бетеля, який жувала Шрі Радха.
Потім, розгорнувши край одягу, дістав залишки маха-прасаду – листя бетеля – і запропонував спочатку Рамачандрі, а потім своїй дружині. Пахощі та смак бетеля ввів їх у досконалий екстаз. Не в силах стримати свої почуття, вони розплакалися, і з їхніх очей потоками ринули сльози. Виявилося, що послідовники Шрініваси були більш щасливими, ніж сам Брахма, який може лише мріяти про таке щастя.
Потім Шрініваса пояснив їм, що, як і Рамачандра, вони досягли такого ж рівня відданості. Рамачандра разом із Наротамою були для нього самим життям. Він не розлучався з ними ніколи. У Шрініваса Ачар’ї була дочка, яка також стала Вайшнава Ачар’єю. Самадхі Шрініваси Ачар’ї знаходиться в області Дхіра Саміра. Перу Шрініваси Ачар’ї належить прекрасна молитва присвячена Шести Госвами Вріндавана, яка описує та прославляє їх ліли.
