Ш’ЯМАНАНДА ПРАБГУ

ДЕНЬ ВІДХОДУ Ш’ЯМАНАНДИ ПРАБГУ (22 ЧЕРВНЯ 2024 РОКУ)

Батьки Ш’ямананди Прабгу, Крішна Мандал і Дуріка Дасі жили в районі Міднапур (Орісса, Індія). Обидва походили з роду шудр. Усі їхні спроби мати дітей незмінно закінчувалися невдачею – немовлята помирали ще в ранньому дитинстві. І коли одна дитина таки вижила, батьки назвали її Дукхі, що означає “сумний”. “Ямарадж почує його ім’я, і згадає, що всі наші діти залишили тіло ще в дитинстві. І тоді, можливо, він залишить життя нашому синові”. – сподівалися батьки Ш’ямананди. Це було приблизно за рік до відходу Шрі Чайтан’ї Махапрабгу.

Дукхі був серцем і життям своїх батьків. З самого раннього дитинства він чув від них про Господа Чайтан’ю, Ніт’янанду Прабгу і вайшнавів. Маючи чудову пам’ять, він вивчив санскрит, філософію та інші предмети в місцевій академії. Його рідко бачили, щоб він грався з іншими дітьми.

Бачачи схильність своєї дитини до релігії, Крішна Мандал та Дуріка Дасі запропонували йому самому обрати собі Гуру. “Хридой Чайтан’я – ось мій Гуру. Він живе в Амбіка Калні, а його вчитель Гаурідас Пандіт”, – сказав батькам хлопчик.

І ось, через деякий час, разом з паломниками, Дукхі вирушив до Амбіка Кални, де й зустрівся зі Шрі Хрідою Чайтан’єю. Чому Ш’ямананда вибрав своїм Гуру саме Шрі Хрідоя Чайтан’ю? Із цим пов’язана одна дивовижна історія.

Одного разу під час араті Божествам Шрі Шрі Гоура-Нітай, Гурудев Шрі Хрідоя Чайтан’ї, Шрі Гаурідас Пандіт пропонував Їх Світлостям різні предмети. У розпал кіртана Божества, п’яні любов’ю Своїх відданих, зістрибнули з вівтаря і стали в блаженстві танцювати.

Шрі Шрі Гоура-Нітай

Тепер у кіртані брали участь два Шрі Шрі Гоура-Нітай. Гаурідас Пандіт, який виконував обов’язки пуджарі, бачачи це, зістрибнув з вівтаря і погнався за Ними з ціпком. Шрі Шрі Гоура-Нітай так злякалися, що одна пара стрибнула в серце Хрідоянанди, а інша – на вівтар. З того часу його стали звати Хрідой Чайтан’я, і з цієї причини Ш’ямананда Пандіт вибрав його своїм Гуру.

Дукхі став служити в храмі, а Хрідой Чайтан’я віддавав своєму учневі все багатство та чистоту свого бездоганного серця, в якому міг сховатися Сам Господь. Незабаром Дукхі отримав посвяту і нове ім’я — Крішнадас.

Через деякий час, отримавши дозвіл Шрі Гуру, Дукхі Крішнадас вирушив у паломництво святими місцями. Він обійшов багато тіртх, відвідавши навіть Північну Індію. Після повернення, Крішнадас, за вказівкою Хрідоя Чайтан’ї вирушив до Вріндавана, щоб вивчати вайшнавські шастри під керівництвом Шріли Джіви Госвамі.

Шріла Джіва Госвамі

Там Ш’ямананда Пандіт зустрівся зі Шрінівасом Ачарією та Нароттамом Тгакуром, які стали для нього справжніми братами.

Шріла Джіва Госвамі був для Крішнадаса продовженням його Гурудева. Він з великою любов’ю служив йому, пам’ятаючи у своєму серці духовні ігри Шрі Шрі Радхи-Крішни. Одного разу Крішнадас отримав особливу ласку Шріматі Радхіки.

Шріматі Радхарані

У Вріндавані, в Калпа Кунджі Кутірі завжди відбувається прекрасний танець раса-ліли Шрі Крішни і Шріматі Радхарані. Його не можуть бачити звичайні люди, але особистості, подібні до Дукхи Крішнадаса, мають відповідне бачення.

Танець раса-ліли

Одного разу, насолоджуючись цим танцем, Крішна, Радхарані та гопі прийшли в такий невимовний захват, що Шріматі Радхарані втратила свою нупуру, ножний браслет. Вона зробила це спеціально, щоб зробити особливу милість Крішнадасу.

Наступного ранку Дукхі, як завжди, прийшов підмітати Кутір, і знайшов там золотий браслет невимовної краси. Взявши цей браслет, Крішнадас втратив свідомість від екстазу, що переповнював його. Прийшовши до тями, він почав звати Радху та Крішну, повторюючи їхні імена. Пізніше він закопав браслет у потайному місці, боячись, що хтось може вкрасти його.

Тим часом Радхарані виявила зникнення браслета і послала свою гопі, Лаліту, знайти його. Обернувшись старою жінкою, Лаліта прибігла на кунджу, де сподівалася знайти браслет, і зустріла там Крішнадаса. На її питання про зниклу прикрасу, Він зізнався у своїй знахідці, але попросив сходити з нею до її села, щоб підтвердити її права на браслет. Лаліта відкрила Крішнадасу всю правду: ”Браслет належить Шріматі Радхіці. Вона дуже задоволена тобою. Проси, чого хочеш, і твоє бажання здійсниться”.

“Я хочу побачити Вашу справжнє обличчя та дізнатися, як Ви служите Шріматі Радхарані”, – таке було бажання Крішнадаса. Розповівши про те, хто вона така, і розповівши про своє служіння, Лаліта, однак, так і не відкрила йому своє справжнє обличчя, як і раніше, залишаючись для нього старою жінкою. “Якщо я покажуся тобі у своєму справжньому вигляді, боюся, що ти не витримаєш цього“, – сказала гопі. Але поступившись благанням Дукхи, вона все-таки зробила це, і Крішнадас справді знепритомнів, побачивши її неймовірно прекрасний духовний образ.

Лаліта

Через деякий час Крішнадас прийшов до тями і відкопав браслет. Лаліта приклала цей браслет до його чола, і на місці його дотику з’явилися дві вертикальні лінії та крапка (тілака). “З цього моменту тебе зватимуть Ш’ямананда, бо ти доставив насолоду Радхіці, захопленню Ш’ями (Крішни), повернувши їй браслет. Нікому не розповідай про це – тільки Джіва Госвамі”, – сказала гопі та зникла.

Дорогою до храму Ш’ямананді зустрівся Шріла Джіва Госвамі. Побачивши особливий блиск в очах Крішнадаса і золотистий відлив його шкіри (як у Лаліти), Джіва запитав, що сталося. Розповівши про все, Ш’ямананда попросив Шрі Джіву тримати в секреті його розповідь, і тому тільки вони двоє знали секрет його нового імені — Ш’ямананда.

Через деякий час після відходу Хрідая-Чайтан’ї, Ш’ямананда побачив уві сні свого духовного вчителя, який закликав його відправитися проповідувати.

Расікананда Прабгу

За допомогою свого найкращого учня Расікананди, Ш’ямананда з успіхом поширював практику поклоніння та служіння Гаура-Нітьянанді по всій Оріссі.

Самадхі Расікананди Прабгу

В пушпа-самадхі Ш’ямананди Прабгу, розташованому на протилежному боці вулиці, що веде від храму Радха-Ш’ямасундари до храму Радха-Дамодари, цілодобово звучить кіртан.

Пушпа самадхі Ш’ямананди Пандіта