Відначальна назва ведичного знання – шруті, що означає «почуте». У попередні століття люди мали гостру пам’ять, тож учні миттєво запам’ятовували всі знання, отримані від духовного вчителя. У попередні епохи учні мали здатність запам’ятати все почуте від учителя (тобто були шрутідгарами, буквально ­– «тими, хто утримує почуте»).

Проте близько 5000 років тому Шріла В’ясадева передбачив, що люди епохи Калі (нинішнього періоду у ведичному циклі часу, який характеризується зростанням конфліктів, обману, духовного занепаду) не володітимуть подібними характеристиками, і тому розділив та записав ведичні писання. Хоча писемність існувала й до того, з моменту запису ведичних писань В’ясадевою книги стали основним посередником для передачі знання від одного духовного покоління до іншого.

Створення Томасом Едісоном фонографу у 1877 році відкрило еру аудіозапису – технології, яка за 150 років досягла широких можливостей. Це дало можливість «відділяти» звук від свого джерела і зберігати в часі. Відтоді записаний голос чи музика набули певної незалежної сили — здатності впливати, навчати та викликати почуття, виходячи за межі фізичної присутності виконавця.

Немає заперечень, що записаний у вигляді тексту або аудіозапису звук може передати інформативну частину та логіку духовного звуку, але не має можливості повною мірою передати його дух та емоційне наповнення. Звідси нерідко постає питання щодо наявності сили трансцендентного звуку в книгах та аудіозаписах. Дійсно, це питання є непростим і неоднозначним. У попередніх розділах ми вже казали про духовне джерело виникнення будь-якого звуку. Але виникає питання або сумнів: «Яким чином дух може бути записаний матеріальними словами, надрукованими на аркуші? Або ж через начебто беззмістовну сукупність нулів та одиниць на цифрових носіях?»

Проте «Бгаґавад-ґіта», «Веданта-сутра» та інші Писання стверджують, що Верховний Господь, Абсолютна Істина може проявити Себе через що завгодно. Він може увійти у звук, навіть якщо ми слухаємо його в записі на магнітофоні. Він може увійти на сторінку книги. Одкровення може прийти до нас через будь-яку річ. Для Верховного Господа немає жодних обмежень, але при цьому сила звуку тим більша, чим ближча вона до його безпосереднього джерела. Звук може впливати на нас і змінювати нас, навіть якщо він записаний у книгах, хоча ми повинні завжди прагнути отримати звук із максимально близького до Верховного Господа джерела.

Можна навести простий матеріальний приклад. Коли людина пише листа, іноді вона вкладає в нього те, що не можуть виразити слова; і все ж лист передає це. Можливо, у листі є лише одне слово, написане з думкою про любов, але це слово матиме більший ефект, ніж тисяча інших. Лист не є просто набором інформації, він доносить до нас особистість того, хто писав, у якому настрої він був, його задоволення і невдоволення, його радощі та печалі тощо.

Якщо подібний ефект спостерігається навіть на матеріальному рівні, то тим більше він стосується і духовної сфери. Будь-яке священне писання містить у собі гігантський заряд енергії, що змушує людину змінити своє життя. Якби не ця енергія, ніхто б не зміг подолати інерцію карми і вирватися з рабства матерії. У словах священного писання міститься істина, настільки нагальна і вимоглива, що людина практично не в змозі чинити опір силі цієї істини. Ми вже говорили, що будь-який звук, навіть матеріальний, є вічним. Що ж тоді говорити про духовний звук, зафіксований у віршах Корану, у словах Євангелія, у гімнах Вед?

Звук — це хвиля. Що може знищити хвилю? Лише так звана “антихвиля” – хвиля тієї ж амплітуди та протилежної фази. Іншими словами, завадити проявленню записаного трансцендентного звуку у серці людини може тільки її байдужість. Здатність почути, «зчитати» трансцендентний звук із книги чи аудіозапису залежить від чистоти свідомості і намірів людини, яка сприймає цей звук (а також від сили намірів того, хто говорить). За виконання цих умов Верховний Господь, як Наддуша що перебуває в серці кожної істоти, влаштовує розкриття трансцендентного знання у нашому серці. Ця тема докладно висвітлена у вірші «Шрімад-Бгаґаватам» 10.87.2 та коментарях ачар’їв до нього.

Верховний Господь, Параматма, дарує щирому шукачу істини сприйнятливу здатність осягнути духовне знання, незалежно від “матеріальності” надрукованих або записаних в електронному форматі слів, які є його носієм. Звісно, це є можливим лише за умови, що людина перебуває під керівництвом і узгоджує з ним свої дії.

Книга (друкована чи аудіо) є звуком, перекладеним на символику букв або цифрових символів. І, безперечно, у нас має бути авторитетний духовний наставник, який допоможе розкриттю цієї форми звуку в нашому серці.