Мохіні екадаші, 1 травня, Понеділок

Юдгіштгіра Махараджа сказав: “О Джанардано, як називається екадаші двох світлих тижнів місяця вайсакха (квітень-травень)? Як правильно дотримуватись його? Милостиво розкажи мені все це”.

Господь Шрі Крішна відповів: “О благословенний сину Дхарми, зараз Я опишу тобі, що якось розповів Васіштха Муні Господеві Рамачандрі.

Господь Рамачандра сказав Васіштсі Муні: “О великий святий, Я хочу почути про найкращий серед усіх днів посту, день, що руйнує всі види гріхів та суму. Я довго страждав у розлуці зі Своєю дорогою Сітою і хочу почути від тебе, як припинити ці страждання”.

Святий Васіштха відповів: “О Господи Рамо, о Проникливий, просто згадавши Твоє ім’я, можна перетнути океан цього матеріального світу. Ти запитав мене на благо всього людства, і для виконання всіх бажань я опишу зараз цей день посту, який очищує весь світ.

О Рамо, цим днем є Вайсакха-шукла екадаші, що випадає на двадаші. Він усуває всі гріхи і його славлять як Мохіні-екадаші (1). Воістину, о Рамо, благо цього екадаші звільняє з мереж ілюзії щасливу душу, яка його дотримувалася. Тому, якщо Ти хочеш позбутися страждання, дотримуйся досконало цього сприятливого екадаші, який усуває з дороги всі перешкоди і рятує від нещастя. Милостиво вислухай, як я опишу його велич, бо, навіть просто слухаючи про цей сприятливий екадаші, можна позбавитися найбільших гріхів.

На березі річки Сарасваті колись було чудове місто Бхадраве, яким правив цар Д’ютіман. О Рамо, цей стійкий, справедливий і дуже розумний цар народився у місячній династії. У його царстві жив купець на ім’я Дганапала, який накопичив багато зерна та грошей. Він був також дуже побожний. Він вирив озера, спорудив арени жертвопринесень і розбив красиві парки для блага всіх мешканців Бхадраваті. Він був чудовим відданим Вішну і мав п’ятьох синів: Суману, Д’ютімана, Медхаві, Сукріті та Дгріштабудгі. На жаль, його син Дгріштабудгі завжди був зайнятий гріховною діяльністю, спав з повіями і спілкувався із занепалими людьми. Він насолоджувався недозволеним сексом, азартними іграми та багатьма іншими видами чуттєвого задоволення. Він не поважав напівбогів, брахманів, предків, старших та гостей сім’ї. Шкідливий Дгріштабудгі без уґаву витрачав добро батька, завжди їв недозволену їжу і пив багато вина.

Одного разу Дганапала, побачивши Дгріштабудгі, який йшов по дорозі в обіймах з повією, вигнав його з дому. Всі родичі дуже засуджували Дгріштабудгі та цуралися його. Після того, як він продав свої прикраси і став бідняком, повії також відвернулися від нього і знущалися з його злиднів.

Тепер Дгріштабудгі був сповнений занепокоєння і, до того ж, голодний. Він думав: “Що мені робити? Що мені робити? Як підтримати себе?” Він почав красти. Царські стражники спіймали його, але дізнавшись, що його батько – уславлений Дганапал, відпустили. Його ловили та відпускали багато разів. Але, зрештою, Дгріштабудгі був спійманий, закутий у кайдани і побитий. Побивши його, царські керуючі сказали: “О зловмисний! Нема тут тобі місця”.

Проте батько звільнив Дгріштабудгі, який одразу ж вирушив до лісової хащі. Він блукав лісом, дуже страждаючи від голоду та спраги. Зрештою, для їжі він став вбивати левів, оленів, кабанів та вовків. У його руках завжди була напоготові лук, а через плече перекинутий сагайдак з гострими стрілами. Також він убив і багатьох птахів: чакор, павичів, канк та голубів. Без вагань він убивав птахів і звірів, тож гріхи його з кожним днем зростали. На додаток до своїх попередніх гріхів він тепер поринув у океан великого гріха.

Дгріштабудгі завжди був нещасний і стурбований. Але одного разу на місяць вайсакха силою якоїсь доброї справи, здійсненої в минулому, він натрапив на священний ашрам Каундін’ї Муні. Великий святий щойно здійснив омивання в Ганзі, і вода капала з нього. Дгріштабудгі надався великий успіх доторкнутися до цих крапель, що стікають з одягу святого. Миттєво Дгріштабудгі звільнився від невігластва і наслідки його гріхів зменшились. Висловлюючи свою смиренну повагу Кундін’ї Муні, Дгріштабудгі зі складеними долонями благав його: “О великий брахмане, будь ласка, розкажи, яку спокуту можу я зробити. У житті я вчиняв багато гріхів, і тепер дуже нещасний”. Великий ріші відповів: “Синку, слухай з великою увагою; вислухавши мене, ти звільнишся від усіх гріхів. У світлу половину місяця вайсакха настане священний Мохіні екадаші, який має силу знищувати гріхи такі величезні і важкі, як гора Сумеру, якщо підеш моєю порадою і з відданістю постуватимеш у цей екадаші, який так дорогий Господу Харі, ти звільнишся від наслідків усіх багатьох життів”.

З величезною радістю вислухавши ці слова, Дгріштабудгі пообіцяв постувати в Мохіні екадаші відповідно до вказівок святого. О найкращий з царів, о Рамо, дотримуючись повного посту в Мохіні, екадаші грішник Дгріштабудгі, недолугий син купця Дганапали, став безгрішним. Згодом він набув чудового трансцендентного вигляду і безперешкодно вирушив у вищу обитель Господа на спині Гаруди, який носить Вішну.

О Рамо, день посту Мохіні екадаші розсіює темряву ілюзорної прихильності до матеріального існування. Тому немає кращого дня у всіх трьох світах”.

Господь Крішна завершив: “Отже, О Юдгіштгіро, ні паломництво, ні жертвопринесення, ні милостиня не можуть дати навіть шістнадцятій частині блага, отриманого Моїм щирим відданим, що дотримуються Мохіні екадаші, слухає ж і вивчає велич Мохіні екадаші досягає блага від роздачі тисячі корів”.

Так закінчується оповідання про славу Вайсакга-шукла екадаші або Мохіні екадаші, з Курма Пурани.

Примітки:

1. Якщо священний піст випадає на двадаші, у ведичній літературі його все одно називають “екадаші”. Крім того в Гаруда Пурані [1.125.6] Господь Брахма говорить Нарада Муні: “О брахмане, цей піст треба дотримуватися в повний екадаші, коли екадаші збігається з двадаші і в три дні (екадаші, двадаші та трайодаші), але не в день коли датами збігається з екадаші”.