Падма (Шaяна) екадаші, 29 червня, четвер

Юдхіштхіра Махараджа сказав: “О Кешаво, як називається екадаші світлої половини місяця ашадха (червень-липень)? Яке Божество шанують цього святого дня і як дотримуватися його?”

Господь Шрі Крішна відповів: “О хранителю Землі, Я з радістю розповім тобі історію, яку Господь Брахма якось розповів своєму синові Нарададжі.

Якось Нарада запитав свого батька: “Як називається екадаші, що приходить у світлій половині місяця ашадха? Милостиво розкажи мені, як дотримуватися цього екадаші і  задовольнити Всевишнього Господа Вішну”.

Господь Брахма відповів: “О великий ораторе, о найкращого з усіх святих, о найчистіший відданий Господа Вішну, твоє питання чудове. Немає нічого кращого ні в цьому світі, ні в іншому, ніж екадаші, день Господа Харі. Він знищує навіть найтяжчі гріхи, якщо його дотримуватися правильно. Тому я розповім тобі про Ашдха-шукла екадаші.

Пост у цей екадаші руйнує всі гріхи та виконує всі бажання. Тому той, хто нехтує дотриманням цього священного дня посту, є гідним кандидатом потрапити до пекла. Ашадха-шукла екадаші також славиться як Падма екадаші. Щоб принести задоволення Хрішікеші, владиці почуттів, треба постувати цього дня. Слухай уважно, о Нарадо, як я розповім тобі чудову історію з писань, що стосується цього екадаші. Просте слухання цієї розповіді руйнує всі види гріхів, усуває всі перешкоди про шлях духовного вдосконалення.

О сину, був колись у сонячній династії святий цар на ім’я Мандхата. Оскільки він завжди стояв за істину, то він був дбайливим правителем. Він дбав про підданих як своїх дітей. Завдяки його благочестивості та великої побожності у царстві не було епідемій, посухи та будь-яких хвороб. Всі піддані були не тільки вільні від занепокоєння, але й дуже багаті. У своїй скарбниці царя  не було грошей, здобутих нечесним шляхом, і він щасливо правив багато років.

Проте одного разу через якісь гріхи в його царстві три роки була посуха. Піддані відчули себе оточеними голодом. Відсутність зерна унеможливила вчинення ведичних жертвоприношень, пропозицію підношень предкам і напівбогам, проведення ритуального поклоніння і навіть вивчення ведичної літератури. Зрештою, всі вони прийшли до свого коханого царя і сказали: “О царю, ти завжди стежиш за нашим благополуччям, і ми смиренно просимо тепер про твою допомогу. У цьому світі кожному потрібна вода. Без води майже кожен хворіє або вмирає. Веди називають воду нара, і так як Верховна Особа Бога спить у воді, її називають Нараяна. Бог творить собі обитель у воді та відпочиває там (1). Як хмари Всевишній Господь перебуває в небесах і проливає дощ, від якого росте хліб, що підтримує всі живі істоти.

О царю, посуха призвела до великої нестачі хліба; ми всі страждаємо та населення зменшується. О найкращий із правителів на землі, будь ласка, знайди якесь вирішення цієї проблеми і принеси знову нам мир та благоденство”.

Цар відповів: “Ви кажете правду; хліб подібний до Брахмана, Абсолютної Істини, що живе в зерні і підтримує всі істоти. Безперечно, хлібом живе весь світ. Чому ж зараз у нашому царстві жахлива посуха? Писання дуже серйозно обговорюють це. Якщо цар безбожний, то і він, і його піддані страждають. Я довго міркував про причину наших труднощів, але, переглянувши своє минуле і сьогодення, можу чесно сказати, що не виявив гріха. Проте для блага підданих, всіх вас, я намагатимуся виправити становище”.

Думаючи так, цар Мандхата зібрав свою армію, висловив мені повагу і вирушив у ліс. Він мандрував там і тут, відвідував великих святих у їхніх ашрамах і питав про те, як позбавити царство від лиха. Зрештою, він прийшов до ашраму одного з моїх синів, Ангіри Муні, від якого на всі боки йшло сяйво. Він сидів у своєму відокремленому житлі і здавався другим Брахмою. Цар Мандхата був дуже радий бачити цього великого святого, який повністю керував своїми почуттями.

Цар одразу ж зійшов з коня і висловив лотосовим стопам Ангіри Ріші глибоку повагу. Потім цар склав долоні і молився за його благословення. Той відповів, благословивши царя священними мантрами; потім він запитав його про благополуччя сім’ї та семи складових царства (2).

Розповівши святому про сім складових царства, цар Мандхата запитав про благоденство самого святого. Потім Ангіра Ріші запитав царя, чому той зробив таку важку подорож через ліс. А цар розповів про лихо свого царства. Цар сказав: “О великий святий, я правлю і підтримую своє царство, дотримуючись ведичних приписів і не знаю причини нещастя. Усунь це страждання. Я сподіваюся на твою допомогу. Допоможи мені позбавити підданих від страждань”.

Ангіра Ріші сказав цареві: “Нинішня епоха, Сатья-юга, найкраща з усіх епох. В цю еру Дхарма стоїть на чотирьох ногах (3). У цю епоху кожен шанує брахманів як старших членів суспільства. Також кожен виконує свої приписані обов’язки і лише двічі народженим брахманам дозволяється здійснювати ведичні аскези та епітім’ї. Незважаючи на це правило, о леве серед царів, є в твоєму царстві один шудра, який незаконно здійснює ритуал аскези та епітимії. Через це немає дощу на твоїй землі. Ти мусиш покарати його смертю, знищити цим осквернення і повернути мир підданим”.

Цар відповів: “Як я можу вбити того, хто чинить аскезу? Будь ласка, дай мені якесь інше рішення”.

Великий святий Ангіра сказав: “О царю, ти маєш постувати в екадаші світлої половини місяця ашадха. Цей сприятливий день називають Падма екадаші та його силою достаток зерна, звичайно ж, повернеться у твоє царство. Цей екадаші дарує досконалість тому, хто щиро дотримується його, усуває всі види поганих елементів та руйнує всі перешкоди на шляху до досконалості. О царю, ти, твої наближені і твої піддані – всі повинні дотримуватись посту в цей священний екадаші і потім все в твоєму царстві безперешкодно повернеться до благополуччя”.

Вислухавши ці слова, цар поклонився і повернувся до свого  палацу. Коли настав Падма екадаші, цар Мандхата зібрав усіх брахманів, кшатріїв, вайш’їв і шудр свого царства і наказав їм суворо дотримуватися цього важливого дня посту. Після посту пішов дощ, як і передбачив святий, і багатий урожай приніс багаті жнива. Милістю Всевишнього Господа Хрішікеші, владики почуттів, всі піддані царя Мандхати досягли найвищого щастя та процвітання.

Тому, о Нарадо, кожен має дуже суворо дотримуватися посту в цей екадаші, оскільки він дарує щирому відданому всі види щастя, а також найвище визволення”.

Господь Крішна завершив: “Мій дорогий Юдхіштхіро, Падма екадаші такий могутній, що просто читає або слухає про його славу стає повністю безгрішним. О Пандаво, той, хто  бажає доставити Мені задоволення повинен суворо дотримуватись цього екадаші, який відомий також як Дева-шаяні екадаші (4). О леве серед царів, той, хто бажає звільнення, повинен регулярно дотримуватись посту в цей екадаші, який є також днем початку посту “Чатурмасья”?

Так закінчується оповідь про славу Ашадха-шукла екадаші, що відомий також як Падма екадаші, або Дева-шаяні екадаші, з Бхавіш’я-уттара Пурани.

Примітки:

1. Говориться, що три речі не можуть існувати без води: перли, людські істоти та борошно. Природною властивістю перлів є блиск, яким він завдячує воді. Сутність людини – її насіння, основним компонентом якого є вода, і без води борошно не може перетворитися на тісто та бути приготованим для їжі. Іноді воду називають джаданараяну. Всевишній Господь у формі води.
2. Сім складових володінь царя: сам цар; його міністри; його скарбниця; його армія; його союзники; брахмани, які проводять у царстві жертвопринесення; та потреби підданих.
3. Чотири ноги Дхарми правдивість, аскетизм, милість та чистота.
4. Назва Дева-Шаяні, або Вішну-Шаяні, вказує на день, коли Господь Вішну засинає разом з усіма напівбогами. Йдеться про те, що після цього дня не треба робити будь-яких нових сприятливих церемоній до Девотхані екадаші, який приходить у місяці картика (жовтень-листопад), тому що сплячі напівбоги не можуть прийти на місце жертвопринесення і сонце йде своїм південним шляхом.