РАГХУНАТХA ДАСА ГОСВАМІ

Рагхунатха дас народився в 1495 році в селищі Шрі Крішнапура в Бенгалії в сім’ї багатого землевласника. Ще в дитинстві він отримував повчання про основи вчення вайшнавів від Баларама Ачарьї та Харідаса Тхакура. У 1510 році звістка про саньясу Шрі Чайтаньї досягла Сантаграму. Дізнавшись, що Нітйананда Прабху відмовив Шрі Чайтанью від паломництва до Вріндавана і привів Його в місцевість, розташовану поблизу Шантіпура, Рагхунатх Дас просив дозволу батька піти туди, щоб побачити великого Шрі Чайтанью, про якого так багато розповідав йому святий Харідас Тхакур. Але юнак був надто молодий, йому було лише п’ятнадцять років, і батько сумнівався, чи варто дозволяти своєму синові-аристократу спілкуватися з великою кількістю зречених. Говардхан не хотів, щоб єдиний спадкоємець зрікався світу і залишав сім’ю. Та все ж Рагхунатх Дас втік з дому в Шантіпур і побачився зі Шрі Чайтаньєю Махапрабху. Після десяти днів інтенсивного спілкування з відданими з Навадвіпа, Шрі Чайтанья покинув Джаганатха Пурі, а Рагхунатх Дас вирушив додому.

Чотири роки по тому, коли Рагхунатху було майже дев’ятнадцять, Шрі Чайтанья повернувся до Шантіпуру. Зараз, сильніше, ніж будь-коли, Рагхунатх Дас жадав спілкування з Ним. Бачачи, що втримати сина йому не вдасться, Говардхан підкорився долі і більше не чинив опір його бажанню шукати духовності. Він тільки просив Рагхунатха зберігати обережність і якнайшвидше повернутися додому. Юнак був доставлений до Шантипуру у супроводі чудового ескорту. Прибувши на місце, він одразу ж вирушив до будинку Адвайти Ачарьї, де відбулася його перша зустріч із Шрі Чайтаньєю, і де Чайтанья Махапрабху зупинився знову. Сльози любові ринули з очей Рагхунатха Даса, коли він побачив Шрі Чайтанью, який усміхався йому, наче давньому другу.

Незважаючи на стрімке бажання Рагхунатха Даси зректися сім’ї та багатства, Шрі Чайтанья наказав йому повернутися додому. “Господь Крішна покличе тебе до зречення в належний час, – сказав Шрі Чайтанья, – а поки живи, як звичайна людина”. Через шість днів Рагхунатх Дас повернувся до Сантаграма. Рагхунатх Дас, почуваючи себе зовсім новою особистістю, продовжував отримувати настанови Шрі Чайтаньї зсередини свого серця. Він вправно керував маєтком батька і одружився з дівчиною невимовної краси. Ведучи, на перший погляд, розкішне життя багатія, в глибині душі Рагхунатх Дас квапив день, коли зможе зректися всього мирського, віддавши перевагу простоті та аскетизму.

Протягом шістнадцяти років він служив Шрі Чайтаньї Махапрабху та своєму наставнику Сварупі Дамодарі Госвамі у Джаганатха Пурі. Господь Гауранга передав йому Своє особисте Божество Говардхана-Шилу та Гунджа-малу. Після того, як Шрі Чайтанья Махапрабху покинув цей світ, Рагхунатха дас не хотів більше жити і тому вирушив до Вріндавана, щоб покінчити з життям, кинувшись з Говардхана. У Вриндавані Шрі Рупа та Санатана Госвамі утримали його від цього кроку. Вони переконали Госвамі продовжувати жити і щодня розповідати про Господні ігри, що він і робив протягом трьох годин щодня, аж до самої смерті. Подібна практика Рагхунатха Даса дала можливість Рупі та Санатані регулярно слухати з його вуст розповіді про Шрі Чайтанью Махапрабху. Зрештою, серед вайшнавів ім’я Рагхунатха Даса стало нероздільним з ім’ям Рупи та Санатана. Тісно потоваришувавши між собою, вони продовжували своє служіння у Вріндавані до останніх днів життя.

Більшу частину часу Рупа і Санатана проводили в самому Вріндавані, тоді як Рагхунатх Дас подорожував до містечка Говардхан у Враджі, де вдавався до медитації поблизу прекрасного озера, відомого в наші дні під назвою Радха-кунда. Згодом Радха-кунда прославилася серед вайшнавів як містичне житло Рагхунатха Даса Госвамі (або “Даса Госвамі”, як називали його у Вріндавані), оскільки саме тут у маленькому будиночку він і вирішив оселитися.

Рагхунатх Дас не відразу влаштував житло, спочатку він просто сідав просто неба і занурювався в медитацію на Божественну пару Шрі Шрі Радха-Крішну. Широко відома історія про раннє перебування беззахисного Даса Госвамі біля Радха-кунди нині увічнена. “Бхакті-ратнакара” так описує цей епізод. Одного разу під час глибокої медитації Госвамі, тигр з тигрицею прийшли на водопій до Шьяама-кунди, що знаходиться неподалік від Радха-кунди. Хоча Дас Госвамі з цього приводу не виявляв жодного занепокоєння, Господь Крішна зійшов на землю і Сам охороняв його, щоб медитація Рагхунатхи нічим не порушувалася і життя не наражалося на небезпеку.

Санатана Госвамі, який випадково проходив неподалік, став очевидцем цієї сцени. Коли тигри та Господь Крішна пішли, він підійшов до Даса Госвами, став переконувати його в необхідності збудувати хатину, щоб не змушувати Господа Самому приходити на його захист. Проте Дас Госвамі, зосереджений лише на медитації, не сприйняв всерйоз пораду Санатани.

Але через якийсь час аналогічний інцидент повторився, і Рагхунатх вже не міг не надати йому значення. Одного разу, коли протягом кількох годин він нерухомо сидів у медитації під палючим промінням сонця, віддані почали хвилюватися за його життя. У цей час з’явилася Радхарані і, вставши за спиною великого відданого Рагху, затулила його від спекотного сонячного проміння кінцем свого сарі. Санатана Госвамі, який знову опинився поруч, бачив усе, що відбувалося, і помітив, що одяг Радхарані намок від трансцендентного поту, коли, здійснюючи любовну аскезу заради Рагхунатха Даса, вона охороняла свого вірного відданого. Потім, обернувшись до Санатани, Шріматі Радхарані посміхнулась і зникла. Після описаного випадку Рагхунатха Дас Госвамі побудував маленьку хатину, щоб люблячій його Радхіці не доводилося брати на себе турботу про захист його від полуденної спеки.

Рагхунатха дас Госвамі склав три книги: Става-мала (чи Стававалі), Дана-чаріта і Мукта-чаріта. Він прожив дуже довге життя. Більшість свого життя, як і останній період, він провів на березі священного озера Радха-кунди. Те місце, де Рагхунатха дас Госвамі здійснював своє віддане служіння біля Радха-кунди, існує і донині.

Відповідно до “Чайтанья-чарітамріти”, Рагхунатха Даса Госвамі був постійно зайнятий аскетичною духовною практикою. Його цікавило лише оспівування Святого імені Господа. Він увесь час скорочував тривалість свого сну і в пізній період свого життя практично зовсім перестав спати, повторюючи мантру «Харе Крішна» протягом як більше 22 години на добу та відводячи 2 години на сон і їжу. Він майже повністю припинив їсти, і тому був дуже худий і слабкий здоров’ям. Його одяг складався з простого шматка тканини та старого шарфа. Але, як описується, очі Рагхунатхи були завжди сповнені сліз від духовних емоцій, які він переживав. Його бхаджан-кутір, або місце, де він поклонявся, збереглося та ідосі є місцем паломництва.

У “Гаура-ганодеша-дипіці” (186) говориться, що Рагхунатха Даса Госвамі у вічних іграх Радхи та Крішни служить Божественній Парі як манджарі на ім’я Раса. В інших джерелах стверджується, що він – манджарі на ім’я Раті.