ДЕНЬ ВІДХОДУ РАГХУНАТХИ БХАТИ ГОСВАМІ 14 ЖОВТНЯ 2024

Рагхунатха Бхата Госвамі – особа, про яку відомо дуже мало. Незважаючи на те, що він досконало володів усіма філософськими питаннями, не писав книг, як це робили інші Госвамі. Таким чином, сучасні дослідники позбавлені можливості отримати звідти додаткову інформацію. Одначе ми намагатимемося пролити світло на життя цього великого відданого, який був уособленням чистої бхакті та безроздільної відданості себе Верховній Особі Бога.

Служіння Рагхунатхи Бхати Госвамі полягало у постійному читанні Шрімад Бхагаватам та оспівуванні Харе Крішна маха-мантри. За це він був удостоєний звання кіртана ачарьї і виконав таким чином наказ Господа Чайтаньї оспівувати славу та важливість Шрімад Бхагаватам.

Рагхунатха Бхата Госвамі з’явився у цей світ у родині Тапана Мішра, великого відданого Господа Чайтаньї. За два роки до народження Госвамі, наслідуючи прохання Чайтаньї Махапрабху, Тапана Мішра з родиною переїхав жити в Бенарес. Більшість дослідників Чайтанья-вайшнавізму вважають 1505 роком народження Рагхунатхи Бхати. Цю дату можна отримати й іншим способом: коли, повернувшись із Вріндавана в Пурі, Шрі Чайтанья Махапрабху прибув до Бенареса (орієнтовно у 1514 році), Рагхунатху Бхаті було дев’ять років.

Незважаючи на те, що Господь Чайтанья перебував у Бенаресі недовго, Його дуже зворушило служіння маленького хлопчика. Згодом цей хлопчик став одним із шести найближчих учнів Махапрабху, ім’я якого було Рагхунатха Бхата.

У Бенаресі Господь Гауранга жив у родині Чандрашекхара і щодня вшановував прасад у будинку Тапана Мішри. Маленький Рагхунатха Бхата підходив до Нього, тремтячи від хвилювання, і просив про можливість навіть найменшого служіння. Шрі Чайтанья дозволив хлопчику мити за Ним посуд та розтирати йому ноги. Проте через 2 місяці Шрі Чайтанья повернувся до Пурі; а син Тапана Мішри весь час згадував свої стосунки зі Шрі Чайтаньєю і не міг змиритися з розлукою. Лише спогади про ці зустрічі проливали бальзам на рани у його серці. Бажання возз’єднатися з Господом зростало в ньому з кожним днем. Йому потрібно було тільки подорослішати, щоб мати можливість вирушити в Пурі і віддано служити Господу.

Досягши 20-річчя, Рагхунатха Бхата пішов із Бенареса і вирушив до Пурі. По дорозі він ще здійснив подорож Бенгалією, де зустрів великого відданого Господа Рамачандри Рамдаса, який мав глибокі знання у ведичних писаннях. Рамдас був саньясі, і шлях його лежав у Пурі. Їх об’єднала глибока любов до Господа та бажання служити Йому, тому вони вирішили мандрувати разом.

Побачивши в Рагхунатху Бхату Госвамі великого відданого Господа, Рамдас усіляко намагався служити йому. Але Госвамі дуже смиренно сказав йому: «Ти – шанована людина, і немає причин, через які ти маєш служити такій ницій особистості, як я. Подорожуватимемо ж у мирі та злагоді на рівних». Незважаючи на це, Рамдас благав і сказав, що це його обов’язок служити брахману. То ж в результаті отримав дозвіл на те, щоб нести багаж Ґосвамі і служити йому всіма можливими способами. Тіло його було задіяне у служінні, тим часом язик невпинно і з великим ентузіазмом оспівував Святе ім’я Господа Рамачандри.

Нарешті мандрівники досягли Пурі та зустрілися зі Шрі Чайтаньєю Махапрабху. «Рагхунатха Бхата, сповнений неймовірного смирення, впав до лотосних стіп Господа. Потім, коли він підвівся, Шрі Чайтанья обійняв Рагхунатху Бхату, добре розуміючи, хто стоїть перед Ним» (Чайтанья Чарітамріта. 13.101).

Після того, як Шрі Чайтанья Махапрабху закінчував трапезу, Рагхунатха Бхата доїдав залишки їжі з Його тарілки. Таким чином, він показав усьому світу, що через служіння піднесеним душам і споживання залишків їхньої їжі можна досягти найвищого духовного прогресу.

У Джаганатха Пурі Рагхунатха Бхата Госвамі задовольняв Господа Гаурангу своїми вишуканими стравами, які мали смак божественного нектару, та спектаклями – прославленнями Святого імені, які удостоїли його звання кіртана-ачарьї.

Минуло вісім місяців, і Шрі Чайтанья сказав Рагхунатху Бхаті їхати додому, до Бенареса, і допомагати вже старим батькам. Вчитель порадив Рагхунатсі не одружуватися, щоб не звернути з дороги зречення, що веде до поставленої мети.

Господь Гауранга також наказав Рагхунатсі Бхаті вивчати “Шрімад-Бхагаватам” під керівництвом чистого вайшнава, який досяг досконалості в любові до Бога. У цей момент Махапрабху зняв свої кантхімали і, сповнений любові, надів їх на шию Рагхунатху Бхаті. “Повертайся в Пурі”. Він взяв Рагхунатха Бхату в обійми, а Госвамі заплакав.

Зануренням у «Шрімад Бхагаватам» та служіння матері та батькові було наповнене його життя протягом 4 років, доки батьки не залишили цей світ. Потім він повернувся до Пурі, щоб знову віддатися без залишку лотосним стопам Шрі Чайтаньї Махапрабху.

Рагхунатха Бхата служив Господу Гауранзі протягом восьми місяців вдруге. І ось він отримав наказ Господа Чайтаньї, який став місією його життя: «Мій дорогий Рагхунатха, – сказав Шрі Чайтанья, – йди до Вріндавана. Дотримуйся Моїх настанов і вручи себе турботам Рупи та Санатани Госвами. Живучи у Вріндавані, постійно оспівуй Харі Крішна маха-мантру і читай «Шрімад-Бхагаватам». Тоді Шрі Крішна, Верховна Божественна Особа, дуже скоро обдарує тебе Своєю милістю».

Рагхунатха Бхата Госвамі вирушив у цю довгу та важку дорогу до Вріндавана, яка проходила через джунглі. І решту своїх днів він прожив у Вріндавані.

Там вайшнави (у тому числі Шрі Рупа та Шрі Санатана Госвамі) регулярно слухали, як він співає шлоки з Бхагаватам на чотири мелодії так солодко, як соловей. Його виконання було неперевершеним. Навіть В’ясадева отримував від цього справжню насолоду. Коли Рагхунатх Бхата Госвамі починав декламацію, він сам і його слухачі втрачали свідомість від любові до Бога. Іноді спів його різко обривався, і Рагхунатх Бхата виявляв ознаки екстазу. Віддані дивувалися цьому видовищу – трепет, сльози, тремтячий голос. Він втрачав свідомість від надлишку трансцендентних емоцій.

Рагхунатха Бхата Госвамі був великим ученим і мав чудові якості, але, проте, знаходив задоволення в тому, щоб просто допомагати Рупі Госвамі. Він мав безліч учнів, серед них були навіть царі, які шанували його і поклонялися йому як Богові. І незважаючи на це, він на очах у них смиренно кланявся іншим вайшнавам і займав усіх своїх учнів служінням вайшнавам. Він завжди був у настрої слуги слуги Господа, і всі дуже любили його.

Так Рагхунатха Бхата жив серед Госвами Вріндавана. Він був настільки занурений у Крішна-Катху, що він ніколи не слухав і не говорив на мирські теми, не кажучи вже про те, щоб критикувати відданих. Як пояснює Шріла Прабхупада, проповідникам доводиться іноді  розрізняти людей і враховувати їх відмінності. Але Рагхунатха Бхата Госвамі просто нездатний до цього. Він вірив, що всі Вайшнави щиро служать Господу відповідно до своїх реалізацій, і тому їм необхідно прощати їхні недосконалості у відданому служінні. Ця якість сама собою проявляється у серцях тих, хто прив’язаний до оспівування слави Крішни. І це має бути метою, якої слід прагнути в процесі відданого служіння.

За натхненням Рагхунатхи Бхати Госвамі один багатий відданий спорудив у Вріндавані чудовий храм для Радхи та Говінди. Навіть через 450 років цей храм, викладений з червоного каменю, залишається найкрасивішим у Вріндавані і у всій Північній Індії.

Рагхунатха Бхата Госвамі віддано служив Говінді протягом 40 років. Побоюючись, що мусульмани можуть осквернити самадхі Рагхунатхи Бхати Госвамі, Шрі Джива Госвамі спалив його тіло. Попіл був розподілений на два самадхі, одне з них знаходиться в Радха-кунді, а інше – у місці 64 самадхі. У вічних іграх Радхи та Говінди він служить в образі Раси або Рагі Манджарі, однієї з ашта манджарі Шрі Радхи.