МАДГАВЕНДРА ПУРІ

ДЕНЬ ПОЯВИ ШРІ МАДГАВЕНДРИ ПУРІ 23 ТРАВНЯ 2024 РОКУ

Перш ніж з’явитися на Землі Самому, Господь Чайтан’я послав сюди Своїх вічних супутників, таких як Шрі Адвайта Ачар’я, Шрі Джаганнатха Мішра, Шачі Мата, Мадгавендра Пурі та Ішвара Пурі. Великий святий Шрі Мадгавендра Пурі, який жив у середині XV століття, був п’ятнадцятим у ланцюзі учнівської спадкоємності, що бере початок від Мадхвачар’ї (Мадхва-сампрадаї). Шрі Мадгавендра Пурі прийняв ініціацію від Шрі Лакшміпаті Тіртхи в Мадхвачар’я-сампрадаї. У нього було багато учнів, а головними були Шрі Адвайта Ачар’я та Шрі Ішвара Пурі. Усі вайшнави в Бенгалії та Кшетра-мандалі (Джаганнатха Пурі) були так чи інакше пов’язані зі Шрі Мадгавендрою Пурі. Коли прийшов Господь Чайтан’я, багато хто з учнів Мадгавендри Пурі приєднався до руху санкіртани Махапрабгу.

“Тіло Мадгавендри Пурі було переповнене божественною любов’ю; такі ж були його послідовники. Він виявляв незвичайну любов до Бога. Побачивши темно-синю дощову хмару, він падав на землю непритомний. Вдень і вночі він був п’яний амброзією Крішна-преми” (Вріндавана Даса Тхакур).

Здійснивши довге паломництво по Бгарата-бгумі (Індії), решту життя він провів у Бенгалії та Оріссі. Він розпочав відновлювальні роботи у Вріндавані, які пізніше були продовжені Шрі Рупою та Санатаною Ґосвамі. Блукаючи від лужка до лужка, згадуючи солодкі вріндаванські ігри Радхи-Крішни, Мадгавендра Пурі в екстазі втрачав свідомість. Уві сні Шрі Ґопала наказав Мадгавендрі Пурі розкопати заховане Божество Ґопали і встановити Його на вершині пагорба Ґовардгана. Мадгавендра Пурі відзначив встановлення Божества церемонією аннакути (святом, у процесі якого Крішні пропонується ціла гора їжі).

Цей фестиваль Аннакута, також називається Ґовардгана-пуджою, є одним із найважливіших вайшнавських свят у Вріндавані, в Індії та в усьому світі. Оригінальному Божеству Ґопали, відомому як Шрі Натгаджі, зараз поклоняються у Натгадварі, Раджастхан.

Мадгавендра Пурі ввів у Мадхвачар’ї-сампрадаю концепцію мадхур’я-бхави (подружнього кохання). Він посіяв насіння према-бгакті. І Чайтан’я Махапрабгу став розлогим деревом, що кидає на кожного солодкі медові плоди преми. Він також відкрив віраха-бгаву, настрій любові, яким насолоджуються у розлуці з Господом. Його гілка Мадгва-сампрадаї відзначена екстатичною любов’ю до Бога. Вона відома як Мадгва-Гаудія сампрадая.

У Джаганнатха Пурі Господь Чайтан’я виявив інтенсивний настрій віраха-бгави. Воно безмежно посилювалося, коли Господь чув вірші з десятої пісні “Шрімад-Бгаґаватам”, ”Крішна карнамріти”, “Ґіта Ґовінди”, “Пад’явалі” та любовних поем Чандідаса та Від’япаті. Віраха Махапрабгу починається з одного вірша, сказаного Мадгавендрою Пурі, Його парам-гуру (вчителем Його вчителя):

аї діна даядра натга хе

матгура натга кадавалок’ясе

хрідаям твад алока катарам

даїта бхрам’яті кім каротй агам

“О, жалісливий Господи бідних і смиренних! О, Господи Матгури! Коли я побачу Тебе знову? Я не бачу Тебе, і моє серце поринає у скорботу. О, мій Улюблений, я розтрощений. Що мені робити зараз?” (“Чайтан’я-Чарітамріта”, Мадх’я 4.197).

Шрі Крішна Даса Кавіраджа каже, що як діамант каустубга – найдорожчий серед усього дорогоцінного каміння, так і ця шлока є раса-кав’я (кращий вірш у всій поезії раси). Насправді цей вірш був вимовлений Самою Шріматі Радхарані. Це був зворушливий заклик Радхи до Ш’ямасундари, який виїжджав до Матгури, залишаючи її саму, в розпачі, у Вріндавані. Милість Радхарані вклала той самий вірш в уста Мадгавендри Пурі.

Повторення навіть кількох слів з цієї шлоки відчиняло двері екстатичної любові Махапрабгу, змушуючи Його падати непритомним в екстазі. Переживаючи інтенсивне почуття розлуки з Крішною, Мадгавендра Пурі оспівував цей вірш, покидаючи цей світ. Крішна Даса Кавіража каже, що цим віршем Мадгавендра Пурі вчить відданих, як досягти Крішна-преми, вирощуючи сильне почуття розлуки з Крішною. Ґаудія-вайшнави сприймають, що цей вірш виражає суть настрою може розлуки.

Ґаудія-сампрадая вчить, що поклоніння Радсі та Крішні в настрої розлуки є найвищим рівнем відданого служіння. На цій стадії самоусвідомлення відданий відчуває “світ абсолютно порожнім без Крішни”. Мить без Мадгави тягнеться як мільйони років. Шрі Чайтан’я Махапрабгу завжди плавав в океані дівйонмада-махабгави – шалених екстатичних емоцій, явлених Шрі Радхою у Брахмар Ґіті (“Шрімад-Бгаґаватам” 10.47).

У цьому вірші Мадгавендра Пурі виявляє подібні емоції. Ґаудія-вайшнави зробили висновок, що мусонна злива екстатичної любові, пролита Господом Ґаурангою під час Його виявлених ігор, почалася з Мадгавендри Пурі. Потім він пройшов через Ішварі Пурі, що грав роль духовного вчителя Господа Чайтан’ї.

Розповідь про Шріла Мадгавендру Пурі, розказана Махапрабгу

Він був дуже близьким відданим Крішни та Радхарані. Сама Радхарані обдарувала Шрілу Мадгавендру Пурі всією повнотою Своєї милості. Цю дивовижну історію про Шрілу Мадгавендра Пурі Махапрабгу розповів Своїм супутникам під час зупинки в Ремуні, Орісса, на шляху до Пурі-дхами. Махапрабгу почув її з лотосних вуст Ішвари Пурі.

Шріла Мадгавендра Пурі був сповнений великого духу зречення. Він нікого не просив милостині і в усьому, що приходило до нього, бачив милість Крішни. Якщо йому подавали їжу, приймав стільки, щоб угамувати голод. Коли їжі не було, він постував, але милостині не просив. Такою була його натура. Він був завжди занурений в оспівування Святих Імен Крішни. Так він мандрував по всій Індії, особливо часто буваючи у Вріндавані.

Якось, перебуваючи у Вріндавані, Мадгавендра Пурі обходив пагорб Ґовардхан, і після вечірнього обмивання в Ґовінда-кунді сів під деревом і почав повторювати імена Крішни. Раптом перед ним, тримаючи в руках горщик з молоком, з’явився якийсь хлопчик у одязі пастушка і з чарівною посмішкою сказав: “Чому ти не просиш милостині? На що ти медитуєш? Будь ласка, випий молока. У нашому селі ніхто не залишається без їжі. Я сам приношу їжу кожному, хто не просить про неї”.

Бачивши дивовижну красу цього хлопчика, Мадгавендра Пурі був цілком щасливий, а цей солодкий голос вгамував його голод і спрагу. Він спитав хлопчика, як той дізнався, що він утримується від їжі. У відповідь хлопчик сказав: “Коли ти сидів на березі Ґовінда-кунди, жінки з мого села приходили туди набрати води. Вони й сказали мені. Але зараз час доїння корів, так що Я маю йти, а на зворотному шляху Я заберу мій горщик”. З цими словами хлопчик покинув те місце.

Мадгавендра Пурі був спантеличений його незвичайною поведінкою. Він випив молоко і знову заспівав імена Господа. Він не спав усю ніч, з нетерпінням чекаючи на повернення гостя. На світанку він задрімав і хлопчик раптом знову з’явився перед ним і, взявши його за руки, повів до колючого лісу неподалік, говорячи: “Я захований тут, і дощі, бурі та вогонь завдають Мені багато страждань. Будь ласка, перенеси Мене на Ґовардхан і збудуй там храм. Мене звуть Ґовардхана-дхарі Ґопал, Мене встановив Ваджранабха, онук Крішни, але ті, хто вклонявся Мені, втекли в страху перед мусульманами, сховавши Мене тут. Я дуже давно чекаю на тебе. Ти щиро відданий Мені і тому я вирішив приймати твоє поклоніння. Будь ласка, омий Мене добре прохолодною водою”. З цими словами хлопчик зник.

Несподівано Мадгавендра прокинувся. Згадавши сон, він відчув глибокий жаль. Він журився і плакав: “Я бачив Самого Крішну, але не впізнав Його!” Через деякий час він заспокоївся і почав виконувати наказ Шрі Крішни. Він прийняв ранкове обмивання і покликав мешканців Вріндавана. Всі, хто жив у Вріндавані, вважали Шрі Крішну своїм членом сім’ї, тому вони з великою радістю оглянули ліс, знайшли Божество Ґовардхана-дхарі Ґопала та встановили Його на кам’яний трон на Ґовардхані. Мадгавендра Пурі провів розкішну церемонію омовення Божества, виконуючи всі ритуали, і запропонував йому по-королівськи чудове частування. Так, провівши всі потрібні церемонії, Ґопала встановили на Ґовардхані.

Віддані звідусіль приходили побачити Божество і приносили йому подарунки. Один багатий кшатрій (правитель) побудував Ґовардхана-дхарі Ґопалові храм і забезпечив всі необхідні предмети для поклоніння.

Мадгавендра Пурі поклонявся Ґопалу близько двох років. Одного разу Шрі Ґопал знову прийшов до нього в медитації і попросив: “Жар Мого тіла все ще не спав. Будь ласка, принеси Мені сандалову пасту з Нілачала-дхами (ще одна назва Орісси), щоб охолодити Моє тіло. Ніхто, крім тебе, не зможе цього зробити, тож іди негайно”. Мадгавендра Пурі прокинувся. Щоб виконати бажання Господа, він довірив поклоніння Ґопалу двом своїм учням-брахманам з Ґауди (Бенгалія), які незадовго до цього, вирішивши прийняти зречений спосіб життя, отримали у нього посвяту, і вирушив у подорож до Нілачали.

Через кілька місяців він досяг Ремуни. Там, споглядаючи неперевершену красу Шрі Гопінатхи, Мадгавендра Пурі просто плавав в океані кохання і, сидячи перед Божеством, співав молитви. Спостерігаючи за ритуалами поклоніння Божеству, він переконався, що у цьому храмі все робиться дуже добре. Він розпитав брахмана-служителя про те, як годують Шрі Ґопінатху, і той детально описав йому всі правила та церемонії – від бал’я-бхоги до раджа-бхоги. Також він розповів, що ввечері, після підношення раджа-бхоги (обіду), Божеству Ґопінатхи як шаяна-бхоги пропонують дванадцять горщиків з кширом (уварене молоко). Цей кшир називають Амріта Келі – тому що за смаком він подібний до нектару безсмертя.

Тим часом дзвін сповістив про початок церемонії араті. Після того, як Араті завершилося, Мадгавендра Пурі Госвамі розпростерся перед Божеством у поклоні і подумав про себе, що якби йому вдалося дістати трохи запропонованого кширу, він міг би спробувати його і потім зробити такий же своєму Ґопалу. Але він не став нічого просити – він їв тільки те, що люди давали йому самі, без прохання з його боку. Крім того, він не приймав нічого, окрім молока. Тому, подумавши так, він відчув сором за своє бажання спробувати Кшир-бхогу. Так нікому нічого й не сказавши, він згадав ім’я Шрі Вішну, щоб спокутувати образу, і пішов із храму на спорожнілий надвечір сільський ринок, повторюючи імена Господа.

Тим часом священик уклав Шрі Ґопінатху, і сам теж подався спати. Шрі Ґопінатх прийшов до нього уві сні і сказав: “Будь ласка, устань. Я сховав під своїм одягом горщик з кширом. Якнайшвидше відкрий вівтар, забери його і віддай святому на ім’я Мадгавендра Пурі, який співає молитви на ринковій площі”.

Священик прокинувся. Він тут же прийняв омивання, увійшов у вівтар і, на свій подив, дійсно виявив горщик з кширом, прихований одягом Божества. Сповнившись духовного щастя, він узяв горщик і, вийшовши на ринкову площу, голосно покликав Мадгавендру Пурі Ґосвамі: “О той, чиє ім’я Мадгавендра Пурі, будь ласка, прийди та візьми цей горщик! Ґопінатха Сам украв цей горщик із кширом для тебе”. “Прийди, будь ласка! Візьми цей горщик з кширом і насолоджуйся прасадом з великим щастям! Ти найщасливіша людина у всіх трьох світах!” (Чайтан’я-чарітамріта, Мадх’я-ліла, 4.133-4)

Мадгавендра Пурі почув це і зрозумів, що його гукають. Священик розповів йому про веління Господа і віддав горщик із кширом. Потім священик простягся перед ним у поклоні і повернувся до храму. Охоплений нестримною радістю Мадгавендра Пурі насолодився кширом і розламавши глиняний горщик на шматочки, загорнув їх у свій одяг і потім щодня з’їдав по одному шматочку. А вночі в медитації він побачив Шрі Шрі Радху і Крішну, які танцюють на березі Ямуни серед сакхі,  котрі співають Їм славу, так само, як у ніч повного місяця Картіки.

Він прийшов до тями, коли ніч вже закінчувалася. Смиренний Мадгавендра Пурі подумав, що якщо він залишиться в Ремуні до світанку, навколо нього напевно збереться натовп цікавих. Тому він запропонував свої поклони Шрі Гопінатсі та й пішов із села до світанку. Наступного ранку слава великого Мадгавендри Пурі рознеслася по всіх околицях, і з того часу до імені Шрі Ґопінатхи додали слово “Кшира-чора”, що означає “Той, хто вкрав кшир для Свого відданого”. Спочатку це Божество звали Мадана Ґопал, потім Джая Ґопал, потім Ґопінатх, і врешті-решт воно отримало ім’я Кширачора.

Господь Крішна славиться по всьому світу як найбільший злодій. Крадучи масло в будинках старших пастушок Враджі, він отримав ім’я Нані-Чорі. Вкравши одяг ґопі, Він став Басан-чора, а через те, що Він викрадає серця Своїх відданих, Його звати Чіта-чора. Не варто думати, що Він показав Свою схильність до крадіжки нещодавно – ця традиція продовжується з давніх-давен. Будучи Верховним Господом, якому належить все, Він, проте, з любові до Своїх відданих, виявляє ці дивовижні ігри. А ще – “Той, хто забирає матеріальні страждання” (Господа за всіх часів називали Харі).

Мадгавендра Пурі здійснив паломництво в Нілачалу і розповів про бажання Ґовардхан Ґопала священикам Господа Шрі Джаганнатхи. Слуги царя Пурі теж дізналися, що Ґопал просить сандалову пасту з Нілачали, і донесли царю. Цар наказав двом служителям храму Джаганнатхи допомогти Мадгавендрі Пурі перенести сандалову пасту, і дав йому також камфару, яка служить чудовим охолоджуючим засобом. І ще святому було видано особливий папір, що забезпечує безпечну подорож.

Несучи сандалову пасту з Нілачали, Мадгавендра Пурі знову проходив через Ремуну. Служителі Ґопінатхи впізнали великого святого і прийняли його з великою увагою та привітністю. Увечері священик приніс йому амріта келі кшир, і Мадгавендра Пурі з великою повагою прийняв маха-прасад від Господа і ліг спати. Перед світанком Ґопал з Ґовардхана прийшов до нього уві сні і сказав: “О Мадгаво, Я вже отримав сандалову пасту та камфору з Нілачали. Просто змішай камфору з сандаловою пастою і нанеси на тіло Шрі Ґопінатхи – тоді жар Мого тіла ослабне. Знай, що Ґопінатх і Я – це одне, не сумнівайся в цьому”.

Мадгавендра Пурі прокинувся і подумав: “Наскільки ж милостивий до мене Ґопал! Він знову наставив мене”. Переповнений екстазом, він покликав священиків і сказав: “Будь ласка, змішайте камфору з сандаловою пастою і нанесіть її на тіло Шрі Ґопінатхи – це зніме жар тіла мого Ґопала, який стоїть на Ґовардхані у Вріндавані. Будь ласка, наносьте сандалову пасту на тіло Шрі Ґопінатхи протягом усього літа. Двоє людей супроводжують мене і якщо ви додасте ще двох, ці четверо зможуть готувати сандалову пасту, я можу навіть заплатити їм”. Священики з радістю погодились.

Щодня Мадгавендра Пурі приходив на араті Ґопінатху. З милості Мадгавендри Пурі були влаштовані пишні та щедрі свята, в яких взяли участь тисячі людей. Ґопал був дуже задоволений його служінням. Він сказав йому: “Тобі не треба повертатися до Вріндавана – ти зможеш бачити Мене тут, у Ремуні. І так ти досягнеш всього”.

Коли літо закінчилося, Мадгавендра Пурі знову вирушив до Пурі, щоб провести там сезон дощів і потім повернувся до Ремуни. Потім він пішов назад… Ідучи, Мадгавендра Пурі випадково залишив у Ремуні пару своїх дерев’яних сандалів, і їх знайшли священики. Маленький будинок, у якому жив Мадгавендра Пурі, досі стоїть неподалік храму Шрі Ґопінатхи, і ці сандалії зберігаються там.

І в наші дні, через кілька століть, щоліта протягом сорока двох днів на прекрасне тіло Шрі Ґопінатхи наноситься сандалова паста.

Вхід у храм Кширачора Ґопінатхи

Всі Ґосвамі Вріндавана є супутниками Радхи-Ґовінди, Вони – вічні учасники Крішна-ліли, але в маха-бхаум’я-лілі їхнього життя пройшли в настрої єднання в розлуці. Все це було явлено завдяки першому паростку Крішна-преми – Мадгавендрі Пуріпаду.

У Бенгалії існує приказка: “Гуру можна дізнатися по його учню”. Пурі великий і великі його учні: Ішвара Пурі, Ніт’янанда прабгу, Адвайта прабгу. Усі вони, прийшовши у світ, стали його учнями. У Крішна-лілі їхнє становище незмірно високе, і цього світу вони явили себе найбільшими послідовниками Мадгавендри Пурі.

Зустріч Господа Ніт’янанди зі Шріпадою Мадгавендрою Пурі

Сонце сходить і заходить, але це не означає, що воно народжується та вмирає. Прихід і відхід чистого вайшнава подібний до сходу і заходу сонця. Обидва вони несуть життєдайне світло тим душам, які блукають у темряві ілюзії цього світу. Залишивши небосхил, вони продовжують зігрівати своєю милістю тих, хто пам’ятає про них.

Самадхі Мадгаведри Пурі

Мадгавендра Пурі залишився в Ремуні, і через деякий час покинув цей світ. Ми можемо побачити в Ремуні невеликий за розмірами чудовий храм-самадхі Шріли Мадгавендрі Пурі. Самадхі Мадгавендрі Пурі знаходиться в Ремуні, Орісса, біля храму Кширачора Ґопінатхи.