Парама

ПАРАМА ЕКАДАШІ В СЕРПНІ 2023 РОКУ – 12 СЕРПНЯ (ПІСТ)

Юдгіштгіра Махараджа сказав: “О Всевишній Господи, як називається екадаші темної половини додаткового місяця високосного року? О володарю всіх всесвітів, яким чином його правильно дотримуватися? Милостиво розкажи мені все це”.

Верховна Особа Бога, Господь Шрі Крішна відповів: “О Юдгіштгіро, цей гідний прославлення день називається Парама екадаші. Він дарує велике благословення радісного життя та остаточного звільнення від народження та смерті. Дотримання його подібно до дотримання екадаші світлої частини місяця картика. У цей екадаші треба поклонятися Мені, найкращому з усіх живих істот, з великою любов’ю та відданістю. У зв’язку з цим Я зараз розповім тобі чудову історію в тому вигляді, як почув її від великих мудреців у місті Кампілья.

Жив колись у Кампільї благочестивий брахман на ім’я Сумедха зі своєю дружиною Павітрою, яка була дуже цнотлива і віддана своєму чоловікові. Через накопичені в минулому житті гріхи Сумедха не мав грошей та зерна, і хоч навіть він просив у багатьох людей їжу, все ж він жив надголодь. Він насилу годував, одягав і підтримував себе і свою прекрасну молоду дружину, яка мала такий чудовий характер, що продовжувала вірно служити Сумедсі незважаючи на його бідність. Коли до них у хату приходили гості, Павітра завжди давала їм їжу, незважаючи на те, що сама часто голодувала; її прекрасне, подібне до лотоса, обличчя ніколи не було похмурим. Голод робив її слабкою, але її служіння Сумедсі залишалося незворушним.

Бачачи все це і скаржачись на свою сувору долю, Сумедха якось сказав Павітрі: “Моя дорога дружино, о прекрасна, я прошу милостиню у багатих людей, а отримую лише залишки. Що ж мені робити? Як можна змінити наше становище? Де мені шукати допомоги? О найслухняніша і любляча дружино, без достатнього благополуччя, справи домогосподаря ніколи не будуть успішними (1). Тому дозволь мені поїхати в чужі краї та роздобути достаток. Якщо я зроблю таку спробу, то я, звичайно ж, знайду удачу, необхідну для щастя. Без зусиль людина не зможе задовольнити свої бажання та потреби. Мудрі кажуть, що спроба з ентузіазмом завжди сприятлива (2)”. Почувши такі слова від свого чоловіка, Павітра склала долоні, її очі сповнилися сльозами, і вона сказала йому з великою повагою та любов’ю: “Я думаю, що немає більшої та вченої людини, ніж ти, мій любий. Той, хто й у біді думає про чужий добробут, каже, як ти зараз. Проте у священних писаннях сказано, що багатство, яке людина має у справжньому житті, залежить від благочестивої діяльності у попередніх життях; та якщо він у попередніх життях не роздавав милостині, то він може, навіть сидячи на горі золота, що дорівнює горі Сумеру, залишатися бідняком (3). Будь-яке пожертвування у вигляді освіти, грошей, родючих земель тощо повернеться до нього в майбутніх життях. Ми отримуємо те, що віддаємо. Ніхто не отримає жодного добробуту, якщо він не роздавав милостиню у минулому житті. О найкращий із брахманів, ми зараз бідні, значить, у попередньому житті ні ти, ні я не давали милостині бідним. Тому, о милостивий чоловіче, ти маєш залишатися тут зі мною. Без тебе я не проживу й миті.

Без чоловіка жінку не зустріне ні її батько, ні мати, ні брат, а також свекр чи будь-який інший член сім’ї. Кожен скаже: Ти втратила свого чоловіка, нещасна! Тому мене суворо засуджуватимуть (4). Будь ласка, залишся зі мною і задовольнися тим, що ми маємо. Те, що судилося, ми здобудемо свого часу належним чином і насолодимося тут повним щастям”.

Вислухавши ці жалісливі слова своєї дружини, Сумедха вирішив залишитися в рідному селі. Якось туди прибув великий мудрець Каундінья, і, побачивши його, брахман Сумедха та його дружина постали перед ним і висловили свою покірливу повагу. Зі схиленою головою, Сумедха вітав його: “Ми дуже щасливі, вітати тебе тут сьогодні, о наймудріший з мудреців. Моє життя стало щасливим, і я дуже зобов’язаний тобі”.

Сумедха запропонував Каундіньї Муні зручне сидіння і високо звеличував його аскетизм та вченість. “Отримавши сьогодні даршану з тобою – сказав Сумедха, – я став дуже щасливим”. Бідолашне подружжя брахманів нагодувало мудреця настільки багато і вишукано, як тільки могло, а після цього Павітра запитала його: “О вчений, що нам необхідно робити, щоб позбутися бідності? Як людина, яка не давала милостині в попередньому житті, монет отримати хорошу сім’ю, благополуччя і прекрасну освіту? Мій чоловік хоче залишити мене і поїхати в чужі краї просити милостиню, а я благаю його залишитися зі мною. Я смиренно сказала йому, що якщо хтось не має достатку у справжньому житті, то це через те, що він не роздавав належним чином милостині у попередніх життях. Тому він вирішив залишитись тут. Це моя велика удача, що ти милостиво з’явився сьогодні. Тепер ми, звичайно, незабаром побачимо кінець нашої бідності.

О найкращий із брахманів, будь ласка, скажи нам, як ми зможемо звільнитися від цих постійних страждань, які нам завдає бідність. О милостивий, будь ласкавий і опиши нам засіб, – чи то місце паломництва, яке ми повинні відвідати, день, в який необхідно постувати, чи аскеза, яку необхідно здійснити – через що наше нещастя згине навіки”.

Вислухавши це щире благання терплячої жінки, великий мудрець Каундінья помовчав деякий час, а потім сказав: “Існує день посту, який дуже дорогий для Верховної Особи Бога, Господа Харі. Пост цього дня знищує всі гріхи і забирає геть усі страждання, що завдають бідності. Цей день посту, який настає під час темної частини додаткового місяця високосного року, відомий як Парама Екадаші. Це найвищий день Господа Вішну. Цей екадаші дарує все необхідне в житті: гроші, зерно, і, зрештою, дає звільнення. Коли цього дня прийде вечір, треба почати співати славу Господу і танцювати в екстазі і продовжувати так оспівувати всю ніч.

Цього священного дня одного разу з великою вірою дотримувався Господь Кувера. Господь Шіва, побачивши, як ретельно він постував, то став дуже задоволений і зробив Куверу скарбником небес. Також цар Харишчандра постував у цей екадаші, тоді як його дружина та син були продані, і цим зміг повернути їх. Потім він безперешкодно правив царством. Тому, о широкоока жінко, ти завжди повинна дотримуватися священного посту в Парама екадаші, дотримуючись усіх відповідних правил і розпоряджень, проводячи без сну всю ніч”.

Господь Крішна продовжував: “О Юдгіштгіро, син Панду, таким шляхом Каундінья Муні милостиво просвітив Павітру про піст у Парама екадаші. Потім він сказав Сумедсі: “У двадаші, наступного дня після екадаші, ви повинні дотримуватися посту Панчаратріка відповідно до правил і приписів. Здійснивши рано-вранці омивання, ти зі своєю дружиною, а також своїми та її батьками повинні постувати п’ять днів згідно зі своїми можливостями. Тоді ти станеш гідним повернення додому, до обителі Господа Вішну.

Людина, яка чинить так хоча б один раз, потрапить на небесні планети. Той, хто добре годує гідного брахмана в ці п’ять днів, отримує результат, ніби він нагодував усіх напівбогів, людей і навіть демонів. Той, хто пожертвує в ці п’ять днів зростання глек води двічі народженому брахману, здобуде благо, що дорівнює нагороді за пожертвування всієї земної планети. Кожен, хто дасть вченій людині горщик, наповнений зернами кунжуту, житиме на небі стільки років, скільки зерен у горщику. Жертвуючий горщик, наповнений золотим ґгі, безсумнівно, вирушить до обителі бога сонця, повністю насолодившись на цій Землі. Той, хто утримується ці п’ять днів від сексу, здобуде небесне щастя і насолоджуватиметься з дівами Індралоки. Тому ви обидва – ти, Сумедха, і ти, Павітро, – повинні постувати ці п’ять днів Панчаратріки, щоб отримати в нагороду велику кількість зерна і багатство на все ваше життя на цій планеті. Після неї вашим житлом буде духовний світ.

Вислухавши цю велику пораду, подружжя брахманів, Сумедха й Павітра, правильно дотримувалися посту Панчаратріка в Парама екадаші і незабаром побачили прекрасного принца, який прийшов до них з царського палацу. За наказом Господа Брахми, принц дав їм чудовий, вишукано обставлений будинок і запросив їх жити в ньому. Похваливши їхній аскетизм і терпіння, він дав їм для життя все селище, після чого повернувся до палацу. Так Сумедха з дружиною насолодилися всіма благами цього світу, а згодом вирушили до обителі Вішну.

Кожен, хто дотримується посту в Парама екадаші. а також пост Панчаратрика, звільняється від усіх своїх гріхів, і, насолодившись життям тут, повертається на Вішнулоку, як брахман Сумедха зі своєю відданою дружиною Павітрою. Неможливо, о Юдгіштгіро, порахувати благо, здобуте постом у Парама екадаші, бо дотримання його дорівнює обмиванню в таких місцях паломництва, як озеро Пушкара та річка Ґанга, роздачі корів у милостиню та вчинення всіх інших релігійних дій. Той, хто постує у цей день, вже зробив підношення предкам у Ґаї. Він здобуває ту ж нагороду, що й від посту у всі інші сприятливі дні.

Як серед варн найкращою вважається брахманічна, як серед чотирилапих найкраща – корова, як найкращим із півбогів є Господь Індра, так серед місяців найкращий – додатковий місяць високосного року. Описується, що піст Панчаратріка, піст п’яти днів додаткового місяця, усуває всі види огидних гріхів. Але піст Панчаратріка, разом із постом у Парама Екадаші та Падміні Екадаші руйнує всі гріхи людини. Якщо хтось не може постувати всі ці дні, він повинен дотримуватися посту у додатковий місяць відповідно до своїх можливостей. Той, хто прийняв людське народження, але не робить правильного омивання в додатковий місяць і не дотримується цього екадаші, який дуже дорогий Господу Харі, чинить самогубство і страждатиме, народжуючись серед 8 400 000 видів живих істот. Рідкісне людське життя призначене для здобуття благословення і подальшого звільнення. Тому треба у всіх сенсах дотримуватися посту у цей сприятливий Парама екадаші.

Господь Крішна завершив: “О безгрішний Юдгіштгіро, згідно з твоїм проханням Я описав тобі велике благо, яке постає в екадаші, називається Парама, що приходить у два темні тижні додаткового місяця високосного року. Якщо це можливо, ти повинен дотримуватися цього посту”.

Цар Юдхіштхіра вчинив точно відповідно до настанов Господа Крішни і так вчинили всі його брати та їхня дружина Драупаді. Насолодившись рідкісним блаженством у матеріальному світі, вони повернулися додому, назад до Бога. Кожен, хто правильно вчинив обмивання і постував у ці два екадаші додаткового місяця, вирушить на небо і, зрештою, досягне обителі Шрі Вішну, а коли вирушить туди, його хвалитимуть і молитимуться йому всі напівбоги”.

Так закінчується оповідання зі Сканда Пурани про славу Парама екадаші, екадаші двох темних тижнів додаткового місяця високосного року.

Примітки:

1. Чанакья Пандіта каже: “Без достатку життя домогосподаря марне”.
2. Священні писання стверджують: “Той, хто робить спробу з ентузіазмом, безсумнівно, досягне успіху, але той, хто лиш каже “Я приймаю свій жереб”, тоді той – ледащо”.
3. Ведичні писання стверджують:

“Трансцендентне знання, духовна освіта, задоволення багатством та насолода членів сім’ї отримує той, хто рясно роздавав милостиню. Все добре, зроблене людиною, повертається до нього у більшій мірі”.

У Ману-ніті Ману Махараджа каже: “Все, призначене Віддгатою, творцем долі, безперечно, станеться. Так звана добра освіта, майстерність та ентузіазм не приносять успіху”.

4. Ніті-шастра каже: “Без правильного захисту і підтримки не можуть жити наступні три: вчена людина, жінка і повзуча рослина”. Тому сучасний рух за свободу жінок докорінно помилковий. Крім того, у Ґаруда Пурані написано:

“Цнотлива жінка завжди думає, що служити своєму чоловікові, який утверджується в духовному – це її небесна насолода, вищий обов’язок та найбільша аскеза. Якщо її чоловік задоволений, вона вважає, що задоволений Всевишній Господь і всі напівбоги. Всевишній Господь вміщує всіх напівбогів”.