БГАКТІВІНОД ТГАКУР

Все життя Бгактівінода Тгакура було присвячене служінню Шрі Крішні, Верховній Особі Бога. По тому, яке благо принесла його діяльність світові, її можна порівняти лише з грандіозною діяльністю Самого Шрі Чайтаньї Махапрабху та шістьох Госвамі. Його духовна діяльність і божественні писання мали на розумних і освічених людей величезний вплив і зародили віру в піднесені настанови і заповіді Господа Чайтаньї.

Тгакур Бхактівінод народився в багатій сім’ї (він народився 2 вересня 1838 року, і його назвали при народженні Кедаранатхою Даттою), проте ранні роки його життя були сповнені труднощів. Він провів дитинство в будинку свого діда по матері в Бірнагарі (Улаграш), звідки у тринадцять років після смерті батька переїхав до Калькутти, там він завершив свою освіту. Незабаром після закінчення університету йому повідомили, що його дід по батькові лежить при смерті. Дід Раджаваллабха Датта був відомою в Калькутті особистістю. Останні свої дні він жив пустельником у відокремленому місці в Оріссі. Він міг передбачати майбутнє і знав точну дату своєї смерті, оскільки мав здатність вступати в контакт із надприродними істотами. У знаменний час смерті свого діда Тгакур Бхактівінод знаходився поруч з ним і отримав від нього повчання, а після відходу цієї великої душі відвідав усі основні храми та ашрами штату Орісса.

Подальша діяльність Бхактівінода Тгакура пов’язана з просвітництвом. Він ввів в Оріссі викладання англійською мовою і написав невелику книгу, в якій розповів про всі ашрами цього штату, згадавши і той, що знаходився на землі, яка належала його предкам. “Мені належить село Чхотімангалпур в окрузі Орісса, – писав Бхактівінод Тгакур. – У тому селі є монастир, який мої предки подарували разом із ділянкою землі святим людям. Настоятель цього монастиря перестав давати прихисток святим мандрівникам у негоду. Дізнавшись про це, я пригрозив, що заберу землю, якщо ще раз почую скарги на його не гостинність.”

Пізніше Бхактівінода Тгакур вступив на державну службу та переїхав до Бенгалії. Там в одному з міст він виголосив історичну промову, присвячену філософії Шрімад-Бхагаватам, і ця промова привернула увагу тисяч людей. У ній він розповів світу про приховані на сторінках Бхагаватам скарби і сказав, що цей твір має прочитати кожна людина, яка має філософський склад розуму. Через кілька років він переїхав до міста Чампаран, де у величезному бан’яновому дереві мешкав брахма-дайтья (різновид привидів), якому поклонялися багато занепалих людей.

Одного разу до Бхактівіноди Тгакура прийшов батько дівчини, котра славилася своєю вченістю, для збору пожертвування. Бхактівінод відразу посадив його читати Бхагаватам під тим самим деревом, де жив привид. Через місяць, у день, коли читання Бхагаватам було закінчено, дерево з тріском звалилося на землю, і привид назавжди залишив ті місця. Всі жителі міста, за винятком нечестивців, які поклонялися привиду, були вдячні Бхактівіноді за те, що він позбавив їх від дайтьї.

Наступним містом, куди переїхав Бхактівінод, був Пурі. Комісар, у чиєму віданні був той адміністративний округ, дуже зрадів, дізнавшись, що Бхактівінод служитиме в Пурі, і попросив його як представника уряду стежити за порядком у храмі Джаганнатхи. У Джаганнатха Пурі Тгакур Бхактівінод чимало часу приділяв літературній діяльності та обговоренню духовних творів. Він підготував примітки до Веданта-сутр, виданих із коментарями Баладеви Відьябхушани.

У 1877 році Тгакур Бхактівінод був переведений в інше місто, а в 1881 почав видавати журнал Саджджнана-тошані (“Радість чистих відданих”), який був присвячений питанням духовного життя і згодом набув широкої популярності. Він також опублікував Шрі Крішна-самхіту, яка явила світові філософію, що розкриває духовне буття Крішни, і відкрила освіченим людям очі на їхні справжні стосунки з Богом. Цю роботу із захопленням прийняли багато німецьких вчених, оскільки, всупереч думці публіки, що вважала Крішну звичайним героєм-коханцем, плодом уяви поета, Шріла Бхактівінод показав, що Крішна є Парабрахман, Верховна Трансцендентна Особа, Абсолютна Істота.

Широко розгорнулася проповідь святого імені, про яку стало відомо навіть у найвіддаленіших куточках земної кулі. Гауранга-смарана-мангала-стотра з передмовою англійською мовою, що розповідає про життя та вчення Шрі Чайтаньї, яка вийшла з-під пера Бхактівіноди невдовзі після відкриття місця народження Господа Чайтаньї, зайняла місце на полицях бібліотек у всіх навчальних закладах обох півкуль. Так вчення Шрі Чайтаньї Махапрабху стало доступним філософам та вченим Заходу.

Чим активніше велася проповідь імен Господа Чайтаньї та Господа Крішни, тим більшу радість відчував Тгакур Бхактівінод. Після того, як була опублікована Гауранга-смарана-мангала-стотра, він склав примітки до Шрі Брахма-самхіти та Шрі Крішна-карнамріти, а також подарував світові два найцінніші безсмертні твори – Шрі Харі-нама-Чінтамані та Бхаджана-рахасью. Крім того, він відредагував Шрімад-бхагаватарка-марічі-малу, що містить усі основні шлоки Шрімад-Бхагаватам, що належать до Вайшнавської філософії, і написав до неї коментарі. У своїй літературній діяльності він не знав відпочинку, і з-під його пера вийшло безліч праць з філософії Вайшнавів. Бхактівінод Тгакур приступав до роботи пізно ввечері, завершивши свої службові справи, і до першої або до другої години ночі складав пісні і писав книги.

На початку двадцятого століття Бхактівінод Тгакур вирішив оселитися в Пурі і збудував там на узбережжі океану будинок. Багато щирих душ шукали його благословень і нарешті знайшли їх, коли в 1908 році він зрікся світу, отримавши від Шріли Гауракішори даса Бабаджі посвяту Бабаджі. Незважаючи на те, що Бхактівінод Тгакур вів спосіб життя у зреченні, до нього постійно приходили люди всіх станів і будь-якого звання, і він щедро обдаровував їх своїми духовними настановами та благословеннями. У 1910 році він перестав приймати відвідувачів і з того часу перебував у стані досконалого самадхі, повного зосередження на вічних Господніх іграх. У 1914 році, в день відходу Шрі Гададхари, Бхактівінод Тгакур залишив цей світ, перенісшися в повне блаженство царство Голоки.