РАҐГУНАТГA ДАСА ГОСВАМІ

Раґгунатга дас народився 1495 року в селищі Шрі Крішнапура в Бенгалії в сім’ї багатого землевласника. Ще в дитинстві він отримував повчання про основи вчення вайшнавів від Баларама Ачарії та Харідаса Тгакура. У 1510 році звістка про сан’ясу Шрі Чайтан’ї досягла Сантаграма. Дізнавшись, що Ніт’янанда Прабху відмовив Шрі Чайтан’ю від паломництва до Вріндавана та привів Його в місцевість, розташовану поблизу Шантіпура, Раґгунатг Дас попросив дозволу батька піти туди, щоб побачити великого Шрі Чайтан’ю, про якого так багато розповідав йому святий Харідас Тгакур. Але юнак був надто молодий, мав лише п’ятнадцять років від народження, тож батько сумнівався, чи варто дозволяти своєму синові-аристократу спілкуватися з великою кількістю зречених. Говардган не хотів, щоб єдиний спадкоємець зрікався світу та залишав сім’ю. І все ж Раґгунатг Дас втік з дому в Шантіпур і побачився зі Шрі Чайтан’єю Махапрабгу. Після десяти днів інтенсивного спілкування з відданими з Навадвіпи, Шрі Чайтан’я покинув Джаганнатха Пурі, а Раґгунатг Дас вирушив додому.

Чотири роки по тому, коли Раґгунатгу було майже дев’ятнадцять, Шрі Чайтан’я повернувся до Шантіпуру. Зараз, сильніше, ніж будь-коли, Раґгунатг Дас жадав спілкування з Ним. Бачачи, що втримати сина йому не вдасться, Говардган підкорився долі й більше не чинив опір його бажанню шукати духовності. Він тільки просив Раґгунатга зберігати обережність і якнайшвидше повернутися додому. Юнак був доставлений до Шантіпуру в супроводі чудового ескорту. Прибувши на місце, він одразу ж вирушив до будинку Адвайти Ачар’ї, де відбулася його перша зустріч із Шрі Чайтан’єю, і де Чайтан’я Махапрабгу зупинився знову. Сльози кохання ринули з очей Раґгунатги Даса, коли він побачив Шрі Чайтан’ю, який усміхався йому, наче старому другу.

Незважаючи на гаряче бажання Раґгунатги Даса зректися сім’ї та багатства, Шрі Чайтан’я наказав йому повернутися додому. “Господь Крішна покличе тебе до зречення в належний час, – сказав Шрі Чайтан’я, – а поки живи, як звичайна людина”. Через шість днів Раґгунатг Дас повернувся до Сантаграма. Раґгунатг Дас, почуваючи себе зовсім новою особистістю, продовжував отримувати настанови Шрі Чайтан’ї зсередини свого серця. Він вправно керував маєтком батька і одружився з дівчиною невимовної краси. Ведучи, на перший погляд, розкішне життя багатія, в глибині душі Раґгунатг Дас квапив день, коли зможе зректися всього мирського, віддавши перевагу простоті та аскетизму.

Протягом шістнадцяти років він служив Шрі Чайтан’ї Махапрабгу та своєму наставнику Сварупі Дамодарі Госвамі у Джаганнатха Пурі. Господь Гауранга передав йому Своє особисте Божество Говардхана-Шилу та Гунджа-малу. Після того, як Шрі Чайтан’я Махапрабху покинув цей світ, Раґгунатга дас не хотів більше жити й тому вирушив до Вріндавана, щоб покінчити з життям, кинувшись з Говардхана. У Вріндавані Шрі Рупа та Санатана Госвамі утримали його від цього кроку. Вони переконали Госвамі продовжувати жити та щодня розповідати про Господні ігри, що він і робив три години щодня, аж до самої смерті. Подібна практика Раґгунатги Даса дала можливість Рупі та Санатані регулярно слухати з його вуст розповіді про Шрі Чайтан’ю Махапрабгу. Зрештою, серед вайшнавів ім’я Раґгунатги Даса стало нероздільним з іменами Рупи та Санатана. Тісно потоваришувавши між собою, вони продовжували своє служіння у Вріндавані до останніх днів життя.

Більшу частину часу Рупа і Санатана проводили в самому Вріндавані, тоді як Раґгунатг Дас подорожував до містечка Говардхан у Враджі, де вдавався медитації поблизу прекрасного озера, відомого в наші дні під назвою Радха-кунда. Згодом Радха-кунда прославилася серед вайшнавів як містичне житло Раґгунатги Даса Госвамі (або “Даса Госвамі”, як називали його у Вріндавані), оскільки саме тут у маленькому будиночку він і вирішив оселитися.

Раґгунатг Дас не відразу обзавівся житлом, спочатку він просто сідав просто неба і занурювався в медитацію на Божественну пару Шрі Шрі Радха-Крішну. Широко відома історія про раннє перебування беззахисного Даса Госвамі біля Радха-кунди нині увічнена. “Бхакті-ратнакара” описує такий епізод. Одного разу, під час глибокої медитації Госвамі, тигр з тигрицею прийшли на водопій до Ш’яма-кунди, що знаходиться неподалік від Радха-кунди. Хоча Дас Госвамі з цього приводу не виявляв жодного занепокоєння, Господь Крішна зійшов на землю і Сам охороняв його, щоб медитація Раґгунатги нічим не порушувалася і його життя не наражалося на небезпеку.

Санатана Госвамі, який випадково проходив поруч, став очевидцем цієї сцени. Коли тигри та Господь Крішна пішли, він підійшов до Даса Госвами, став переконувати його в необхідності збудувати хатину, щоб не змушувати Господа Самому приходити на його захист. Проте Дас Госвамі, зосереджений лише на медитації, не сприйняв всерйоз поради Санатани.

Але через якийсь час аналогічний інцидент повторився, і Раґгунатг вже не міг не надати йому значення. Одного разу, коли протягом кількох годин він нерухомо сидів у медитації під палючим промінням сонця, віддані почали хвилюватися за його життя. У цей час з’явилася Радхарані і, вставши за спиною великого відданого Рагху, закрила його від спекотного сонячного проміння кінцем свого сарі. Санатана Госвамі, який знову опинився поруч, бачив усе, що відбувалося, і помітив, що одяг Радхарані намок від трансцендентного поту, коли, здійснюючи любовну аскезу заради Раґгунатги Даса, вона охороняла свого вірного відданого. Потім, обернувшись до Санатани, Шріматі Радхарані посміхнулась і зникла. Після описаного випадку Раґгунатга Дас Госвамі побудував маленьку хатину, щоб люблячій його Радхіці не доводилося брати на себе турботу про захист його від полуденної спеки.

Раґгунатга дас Госвамі склав три книжки: Става-мала (чи Стававалі), Дана-чаріта і Мукта-чаріта. Він прожив дуже довге життя. Більшість свого життя, як і останній період, він провів на березі священного озера Радха-кунди. Те місце, де Раґгунатга дас Госвамі відправляв своє віддане служіння біля Радха-кунди, існує й донині.

Відповідно до “Чайтан’я-чарітамріти”, Раґгунатга Даса Госвамі був постійно задіяний в аскетичній духовній практиці. Його цікавило лише оспівування святого імені Господа. Він увесь час скорочував тривалість свого сну і в пізній період свого життя практично зовсім перестав спати, займаючись більше 22 годин на добу повторенням мантри «Харе Крішна» і відводячи 2 години на сон і їжу. Він майже повністю припинив їсти, і тому був дуже худий і слабкий здоров’ям. Його одяг складався з простого шматка тканини та старого шарфа. Але говориться, що очі Раґгунатги були завжди сповнені сліз від відчуття ним духовних емоцій. Його бхаджан-кутір, або місце, де він поклонявся, збереглося досі та є місцем паломництва.

У “Гаура-ганодеша-дипіці” (186) розповідається, що Раґгунатга Даса Госвамі у вічних іграх Радхи та Крішни служить Божественній Парі як манджарі на ім’я Раса. В інших джерелах стверджується, що він – манджарі на ім’я Раті.