ВИШНУПРІЯ ДЕВІ

Всевишній Господь володіє трьома внутрішніми шакті (енергіями) – Шрі, Бху та Ніла. Бху-шакті в гаура-лілі з’явилася як Шріматі Вішнупрія Деві для того, щоб допомогти розповсюдженню руху санкіртани Шрі Чайтан’ї. Цар Сатраджит, батько Сат’ябхами з Крішна-ліли, з’явився в Гауранга-лілі як брахман Санатана Мішра, батько Вішнупрії Деві. Шріматі Вішнупрія Деві була наділена всілякими чудовими чеснотами. Вона була віддана своїм батькам і ревно дотримувалася всіх приписів священних текстів. Вона поклонялася Туласі Деві, дотримувалася обітниці аскета, щодня тричі приймаючи обмивання в Ганзі. Щоразу, коли вона зустрічала біля Ганги Шачі Мату, Вішнупрія смиренно кланялася їй. Шачі Деві часто спадало на думку, що вона могла б стати ідеальною нареченою для її сина Німая. Після того, як Лакшміпрія Деві, перша дружина Господа Чайтан’ї, “померла, не переживши розлуки з Господом”, Німай Пандіт одружився на Шріматі Вішнупрії Деві. У “Чайтан’я-мангалі” та “Чайтан’я-бхагаваті” наводиться докладний опис їхньої весільної церемонії.

Будгіманта Кхан, багатий землевласник, узяв на себе всі витрати за проведення по-царськи пишної церемонії одруження Божественної Пари – Вішнупрії та Шрі Німая Пандіта. Усі мешканці Навадвіпи та сусідніх сіл відвідали цю церемонію, під час якої їхні очі були прикуті до обличчя Господа та Його дружини.

Вайшнави оспівували славу Харі. Брахмани окреслили навколо Господа коло і почали читати Веди. Все довкола було затоплено морем радості. Ті, хто не потонули у ньому, плавали на його хвилях. Крім цієї церемонії, Вріндавана дас Тгакур більше не наводить жодних згадок про ліли Вішнупрії.

У “Чайтан’я-мангалі” Лочана дас Тхакур розповідає про ігри, які більше не згадуються ніде. Він розповідає про дивовижну зворушливу бесіду, що відбулася ввечері за день до прийняття Господом сан’яси між Господом Гаурангою та Вішнупрією Деві:

“Голосом, що тремтів від глибоких переживань, Вішнупрія сказала: “Скажи мені, о Прананатго (Володар мого життя), правду кажуть люди, що Ти маєш намір прийняти сан’ясу і залишити мене? Адже якщо я не зможу бачити Тебе, буде краще, якщо я вип’ю отрути й так покінчу зі своїм життям”.

“Шрі Гаура Рая відповідав їй ніжними, пройнятими співчуттям словами: “Вішнупріє, для Мене ти така ж дорога, як саме життя. Але немає приводу для тривоги. Будь ласка, послухай, що я скажу тобі, бо це допоможе тобі. Єдина істина в цьому світі втілена у Бгаґавані та вайшнавах. Решта – це ілюзія. Батьки, матері, діти, взаємини між чоловіком та дружиною також ілюзорні. Крішна – король і справжній чоловік людини. Не журися, не турбуйся. Тебе звуть Вишнупрія. Тому здійсни справжнє призначення Вішнупрії і завжди думай про Крішну, який перебуває у твоєму серці”.

“Тоді Гаурасундара виявив їй свою чотирируку форму, яка допомогла Вішнупрії розкрити Його вище положення, і допомогла Вішнупрії позбутися скорботи і болю. Вона відчула блаженство. Бачення і повчання Махапрабху позбавили її замішання. Однак вона продовжувала вважати Його за свого чоловіка”.

“У риданнях, впавши до стоп Господа Чайтан’ї, вона сказала: “Я благаю Тебе прийняти мою смиренну відданість. Ти найдорожчий мій повелитель, Господь мого життя і мій єдиний скарб. Без Тебе, позбавлена можливості служіння Тобі, я ніхто”.

“Господь Гауранга у своєму розумі обійняв Вішнупрію і дарував їй Свою милість, промовивши такі слова: “Я мандруватиму тут і там. Але куди б не пішов, Я завжди залишатимуся тут”.

“Усвідомивши незалежну природу Господа Гаури, Вішнупрія сказала: “Ти маєш чинити так, як вважаєш за потрібне, мій повелителю. Нехай Твоя божественна місія буде виконана безперешкодно” (“Чайтан’я-мангала”).

Після того, як Шрі Німай Пандіт залишив Навадвіпу, Вішнупрія почала вести життя аскета і самовідданої вайшнаві. Вона стала худою, немов серп Місяця перед настанням амавас’ї (нового місяця). Дотримуючись суворої садхани (духовної практики), після кожного прочитаного кола джапи вона відкладала по одному рисовому зернятку, щоб увечері приготувати цей рис, запропонувавши його своєму Божеству Махапрабху і потім прийняти прасад. Божество Дхамешвара Махапрабху, якому поклонялася Вішнупрія, знаходиться зараз у Навадвіпі. Шріман Махапрабху приймає у цій формі поклоніння та роздає безмежну милість.

Великий храм з просторою вівтарною знаходиться в межах міста Навадвіпи, неподалік храму Праудха-Ма’ї. Головне Божество в ньому – Дгамешвар Махапрабху, Господь Чайтан’я, який простягнув руки вперед. Божества Шрі Чайтан’ї бувають трьох видів. Перший – коли Його руки піднято – зображує Його настрій відданості. Цей образ надихає відданих просити Господа про милість та вручити себе Йому. Друга – коли одна рука піднята, інша – опущена. Це зображення танцю Махапрабху. Третій – коли опущено дві руки (як і в цьому храмі) – відбиває настрій надзвичайної великодушності Господа, аудар’ї. Господь наче просить відданого повернутися, показує, що готовий прийняти його: “Іди до Мене, Я дам тобі любов до Крішни!”.

Божество Дхамешвара Махапрабху

Це прекрасне Божество, зроблене з дерева нsм, раніше належало Вішнупрії, дружині Господа, яка поклонялася йому після того, як Чайтан’я Махапрабху прийняв сан’ясу. Вона почала поклоніння, коли їй було лише шістнадцять, і продовжувала до самого відходу (за деякими даними, вона дожила до дев’яноста шести років). Згодом Божество перейшло до відданого слуги Вішнупрії, Вамшівадані Тгакура, який вважається втіленням флейти Крішни. Він і переніс його сюди після відходу своєї пані. На вівтарі також зберігаються дерев’яні сандалії, що їх колись носив Шрі Чайтан’я Махапрабху. Навпроти вівтаря, біля дальньої стіни, згідно з ведичною традицією, встановлено божество Гаруди.

У “Навадвіпа-дхама-махатм’ї” Шріла Бхактивінода Тхакур розповідає коротку історію цього Божества: “Існує дуже красиве Божество Гауранги, що належить Вішнупрії, яке в майбутньому брахмани з роду Джаганатхи Мішри перенесуть до Сатікари. Через чотириста років після явлення Господа Гауранги у цей світ поклоніння Божеству знову підніметься на найвищий рівень”.

Господь Чайтан’я Махапрабху з Вішнупрією та Лакшміпрією – Божества, Йогапітга (Маяпур)

У “Навадвіпа-дхама-махатмі” розповідається історія про те, як Господь Рамачандра розкрив дружині таємницю свого майбутньої появи в образі Шрі Гауранги. При цьому він сказав їй: “У розлуці з тобою Я поклонятимуся золотому Божеству Сіти в Айодх’ї [це сталося після того, як Рама знову повернувся на престол, а Сіта вирушила у вигнання, в ашрам Вальмікі Муні]. А ти, в розлуці зі Мною [в образі Гауранги] поклонятимешся Моєму Божеству, і поширюватимеш Мою славу”. Шріматі Вішнупрія, будучи втіленням Сіти, випробувала на собі весь тягар цих слів Господа. У настрої розлуки вісімдесят років вона служила Божеству Дхамешварі Махапрабху.