РУПА ҐОСВАМІ

У 1517 році Шрі Рупа Ґосвамі та його старший брат Шрі Санатана Ґосвамі прийшли до Вріндавану, щоб виконати чотири завдання, поставлені перед ними Господом Чайтаньєю: розшукати загублені місця ігор Шрі Крішни; встановити Божества та почати проводити пуджі; написати бхакті-шастри; проповідувати принципи бхакті-йоги. Він – близький супутник Шрі Чайтаньї Махапрабху та є самим життяс Гаудія-сампрадаї.

Одягнений лише в каупіни (набедренну пов’язку) і кантху (накидку), Шрі Рупа Ґосвамі жив як самітник, заглиблений в слухання, оспівування та літературну роботу, присвячену солодким любовним іграм Радхи-Говінди у Шрі Вріндавана-дхамі. Більш детальна розповідь про його життя та характер наводиться в біографії Санатани Ґосвамі.

Шрі Рупа Ґосвамі став автором книг, присвячених питанням практичного служіння. Він ввів поклоніння Шрі Шрі Радха-Говіндаджі, улюбленим Божествам всіх відданих Гаудія-сампрадайї. За допомогою великого ведичного дослідження Шрі Рупа Ґосвамі довів, що вчення Шрі Чайтаньї в основі своїй має найпотужніший філософський фундамент і досконалу систему релігійних поглядів.

Гаудія-вайшнави називають себе “рупанугами”, тобто послідовниками Шрі Рупи Госвами. Кожен відданий рупануга прагне стати слугою слуги лотосних стоп Шрі Рупи Ґосвамі. Шрі Нароттама дас Тхакур співає: шрі-рупа-манджарі-пада, се море сампада, цей мор бхаджана пуджана: “Стопи Шрі Рупи-манджарі (вічної форми Рупи Ґосвамі в іграх Враджі) – мій єдиний скарб. Вони є єдиним об’єктом мого служіння і поклоніння”.

Шрі Чайтанья Махапрабху уповноважив Шрі Рупу Ґосвамі написати книги про науку раса-татви. У “Чайтанья-чандродайї” Шрі Каві Карнапура стверджує, що Шрі Рупа Ґосвамі є формою істинної любові та відданості. Шрі Чайтанья уповноважив його дати пояснення природи Його власної любові та відданості, а також проповідувати це знання у всьому світі. Господь Чайтанья виявив Свої ліли за допомогою Шрі Рупи Ґосвамі, який отримав титул бхакті-расачар’ї (гуру в науці смаків відданого служіння) за свої лекції, присвячені цій темі, а також за книги “Бхакті-расамріта-сіндху”, “Уджвала-ніламані”, “Лаліта-мадхава” та інші. “Бхакті-расамріта-сіндху” викладає суть усіх ведичних писань, що розкривають ворота до царства бхакті. Він докладно пояснив, як прогресувати у свідомості Крішни і здобути према-бхакті, чисту безкорисливу любов до Радха-Говінди у Шрі Вріндавані.

Як каже Нароттама дас Тхакур, щоб зрозуміти природу любовних стосунків Радхи та Крішни, ми повинні з величезним бажанням служити лотосним стопам Шрі Рупи Ґосвамі. Служіння означає слухання (вивчення), прославляння та суворе дотримання настанов Шрі Рупи Госвами. Служіння також має на меті піднесення молитов, звернення, медитацію та присвячення всього свого життя лотосним стопам Шрі Рупи Ґосвамі (Шрі Рупи-манджарі). “Садхана-дипіка” стверджує, що ті, хто стоїть на шляху відданого служіння, повинні прагнути пізнати настанови Шрі Рупи Ґосвамі про према-бхакті. Завдяки милості Шрі Джіви Ґосвамі людина може зрозуміти трансцендентні істини настанов Рупи Ґосвамі.

Шрі Рупа Ґосвамі встановив Божества Радха-Говінди у Вріндавані. “Бхакті-ратнакар” цитує одну пісню Шрініваса Ачар’ї, в якій описано велич  улюбленого Божества Шрі Рупи Госвами, Говіндаджі: “Побачивши незрівнянну красу Шрі Говінди, Шрі Радхіка звернулася до Своїх сакхі: «Хто зміг втілити у скульптурі це місяцеподібне обличчя та ці лотосні очі? Тільки моє серце знає, що відбувається, коли я дивлюся на Нього. Хто створив Його сережки, настільки майстерно виготовлені з дорогоцінного каміння? Мій розум зосереджений на них. Його перлинного кольору ніс прикрашений золотим кільцем, нагадуючи Мені місяцеподібну білу квітка, оточену блискавками і усміхнену з товщі темно-синіх хмар.

Його лоб прикрашений тілакою із сандалової пасти та прекрасними привабливими малюнками. Його сяйво проникає у Моє серце. І все ж Моє серце стогне від болю, бо не може дивитися на Його прекрасне обличчя до повного задоволення. Якби Бог дарував Мені таку нагоду, Я б нескінченно довго насолоджувалася Його солодким голосом. Його руки сильніші за хобот слона. Моє юне тіло належить дотику Його пальців. Його граціозні рухи прекрасніші за ходу божевільного слона. Він – океан пишноти”.

І в наші дні в Джайпурі, Раджастані, споконвічне Божество Шрі Рупи Ґосвамі – Радха-Говіндаджі продовжує випромінювати Свою велич. Щодня десять тисяч відданих приходять, щоб взяти участь у мангала-араті. Копія Божества Говіндаджі знаходиться у «новому» храмі Говіндаджі, розташованому в архітектурній пам’ятці, яка колись служила храмом Радха-Говінди у Вріндавані.

Зустріч із Шрі Чайтаньєю Махапрабху

Коли Амара і Сантоша (Рупа і Санатана Ґосвамі) почули про дивовижні діяння Чайтаньї в сусідній Навадвіпі, вони негайно загорілися бажанням зустрітися з Ним. Але на превеликий жаль для них Чайтанья в цей час прийняв сан’ясу і вирушив до Пурі. Пригнічені горем вони почули божественний голос, який закликав їх не турбуватися і пообіцяв їм, що Чайтанья дуже скоро повернеться назад до Бенгалії. Регулярно вони писали Чайтаньї листи, в яких просили його милість та висловлювали бажання присвятити своє життя служінню Йому.
У 1514 році, провівши п’ять років у Пурі, Чайтанья, бажаючи знову побачити Гангу і відвідати свою матір, повернувся до Навадвіпи. Виявляється, що радість місцевих вайшнавів не знала кордонів. Чайтанья зупинився на кілька днів у будинку Адвайти Ачар’ї в Шантіпурі, а потім продовжив свій шлях у Рамакелі. У «Чайтанья-Чарітамріт» описується, що де б не з’являвся Чайтанья, натовпи людей приходили подивитися на нього. У тих місцях, де Чайтанья торкався землі своїми стопами, люди відразу приходили і збирали пил. Охочих отримати пилюку зі стоп Чайтаньї було настільки багато, що вздовж дороги залишалося безліч ям.

Під час своїх подорожей Чайтанья проводив санкіртану — публічне прославляння святих імен Крішни. Він протягом багатьох годин танцював та іноді, приходячи в екстаз від любові до Крішни, непритомнів. Коли мусульманський правитель Бенгалії почув, що Чайтанья привернув до себе незліченну кількість людей, він дуже здивувався. Його зацікавила особистість Чайтаньї і він почав розпитувати про нього Амару та Сантошу. Вони відповіли, що оскільки Хусейн Шах був царем а отже представником Бога, то повинен був сам знати, краще ніж будь-хто інший, хто такий Чайтанья. Після цього мусульманський цар припустив, що така людина, за якою слідує стільки людей, неодмінно має бути пророком. Він наказав судді не завдавати Чайтань] жодних турбот і дозволити йому робити все, що він забажає.
Після прибуття в Рамакелі Чайтанья разом зі своїми найближчими супутниками зупинився відпочити під деревом на березі Ганги. Вночі туди прийшли Амара та Сантоша, про прибуття яких Чайтаньї доповіли Нітьянанда та Харідаса Тхакур. Перебуваючи на службі у мусульман, Амара та Сантоша вирішили піти до Чайтаньї глибокої ночі, щоб залишитися невпізнаними. У цей час з Чайтаньєю також перебував їхній брат Валлабха зі своїм трирічним сином Дживою, який у майбутньому здобув популярність як Джива Ґосвамі. На знак великого смирення, Амара і Сантоша взяли в зуби по соломинці і, обв’язавши шию тканиною, з’явилися перед Чайтаньєю. Побачивши Чайтанью, вони сповнились радості і почали плакати. Чайтанья попросив їх підвестися і благословив їх. Вони встали і смиренно піднесли молитви зі складеними руками. Вони представили себе як люди найнижчого класу, які перебувають на службі в мусульман-м’ясоїдів і попросили Чайтанью пролити на них свою милість. Продовжуючи благати Чайтанью, Амара і Сантоша сказали, що ніхто у всесвіті не може врятувати їх. Тільки Чайтанья був здатний зробити це, тому що його місією було звільнення душ, які найнижче впали. Вони порівняли себе з Джагаєм і Мадхаєм, припустивши, що якщо Чайтанья звільнить таких великих грішників, як вони, то слава про його милість неодмінно розлетиться по всьому світу.

Вислухавши їхні молитви, Чайтанья оголосив, що обидва вони життя за життям були його вірними слугами і відтепер їх зватимуть Рупа та Санатана. Він сказав, що метою його приходу до Бенгалії була саме зустріч із ними. Чайтанья запевнив Рупу та Санатану, що їхньому мирському служінню в уряді Хусейна Шаха скоро прийде кінець і наказав їм повертатися додому і не турбуватися про своє майбутнє. Потім Чайтанья благословив їх, поклавши їм руки на голови, після чого брати торкнулися своїми головами його стоп.
Побачивши це, всі вайшнави, що були там присутні, зраділи і почали кіртан. Там було багато найближчих сподвижників Чайтаньї, у тому числі Нітьянанда, Харідаса Тхакур, Шріваса Тхакур, Гададхара, Мукунда, Джагадананда, Мурарі Гупта та Вакрешвара Пандіт. Потім, за вказівкою Чайтаньї, Рупа та Санатана торкнулися стоп кожного з цих вайшнавів, які привітали двох братів з тим, що вони здобули милість Чайтаньї. Потім Чайтанья обійняв Рупу та Санатану, звернувшись до всіх присутніх із проханням благословити їх.

Розповідь про Радху та солодкий рис

У “Бхакті-ратнакарі” розповідається, як одного разу Рупа Ґосвамі захотів приготувати для Санатани Ґосвамі солодкий рис, але в нього в кутирі не було необхідних продуктів. Тоді Радха у вигляді юної дівчини-пастушки гопі принесла Рупі Ґосвамі молоко, рис і цукор — усі інгредієнти, необхідні для приготування солодкого рису. Дівчина сказала, що хотіла допомогти святому сан’ясі, зробивши цю пожертву. Рупа Ґосвамі з вдячністю прийняв її підношення, після чого дівчина пішла. Рупа Ґосвамі негайно приготував солодкий рис і запропонував його божеству Говіндадеву. Незабаром до нього прийшов Санатана Ґосвамі. Покуштувавши солодкий рис, приготовлений Рупою Госвами, він відчув незвичайне почуття радості та захоплення. Рупа Ґосвамі розповів йому, що всі необхідні інгредієнти для приготування прасаду йому принесла якась незнайома пастушка. Коли Санатана Ґосвамі почув про це, з його очей потекли сльози і він почав нарікати, що оскільки ця дівчина була самою Радхою, то, прийнявши від неї служіння, вони обидва занапастили себе. Оскільки Шріматі Радхарані була об’єктом їхньої відданості, а вони – її вірними слугами, відповідні відносини між ними в расі “слуги і пана” були порушені. Тому ця історія закінчилася проханням Санатани до Рупи ніколи надалі не приймати таких дарів. Це один із прикладів, що підтверджують незмірно високе становище Рупи та Санатани Госвами як вічних слуг Шріматі Радахрані.

Будівництво храму Радхі-Говінди

Всім серцем Рупа Ґосвамі хотів виконати волю Чайтаньї, і тому дуже тяжко переживав невдачі. Він дуже хотів знайти знамените божество Говіндадева, яке було встановлено за 4500 років до цього правнуком Крішни Ваджрою.

Якось Рупа Ґосвамі сидів на березі річки Ямуни, з сумом розмірковуючи про труднощі, які здавались непереборними. Раптом перед ним з’явився хлопчик-пастушок незвичайної краси. У його чорному кучерявому волоссі було гарне павиче перо. Рупа Ґосвамі розповів йому про свої переживання та труднощі, про те, що він ніяк не міг відшукати божество Говіндадеви — головне божество цієї частини Вріндавана. Тоді пастушок відвів Рупу на пагорб Гоматілу. Там він вказав йому на корову, яка туди приходила щодня і поливала землю своїм молоком. Пастушок сказав, що саме в цьому місці закопано божество Говіндадеви.

Почувши це, Рупа Ґосвамі сповнився духовним екстазом і впав непритомним на землю. Коли він прийшов до тями, пастушка, який був самим Крішною, вже не було.

Божество Говіндадеви за допомогою місцевих жителів було витягнуте із землі та встановлено належним чином. Тисячі людей прийшли на свято появи Говіндадеви. Виявляється, що його прекрасна форма наповнювала любов’ю серце будь-кого, хто його бачив. Рупа Ґосвамі надіслав листа Чайтаньї, де розповів історію знаходження божества. У відповідь Чайтанья відіслав до Вріндавану одного зі своїх супутників, Кашешвару Пандіта, наказавши йому допомагати Рупі Госамі поклонятися Говіндаджі.

Після чудової появи Крішни у роботі з відновлення Вриндавана настав переломний момент. Незабаром почалося будівництво величного храму, щоб поклонятися божеству з усією належною пишністю та величчю. Рупа Ґосвамі залучив до зведення храму багатьох знатних та багатих людей. Пізніше, могутній цар Джайпура та учень Рагхунатхи Бхати Ґосвамі раджа Ман Сінгх пожертвував велику кількість дуже дорогого червоного каменю.

Храм Радхи-Говінди, один із семи основних храмів Вріндавана, був завершений у 1590 році, вже після смерті Рупи. Наприкінці XVII століття, під час гонінь могольського імператора Аурангзеба, храм був наполовину зруйнований: із семи його поверхів збереглося лише три. Щоб врятувати божество Говіндадеви від мусульман, його перевезли до Джайпуру, де воно знаходиться й донині.

Відхід Рупи Ґосвамі

Самадхі Шрили Рупи Ґосвамі

Рупа Ґосвамі залишив цей світ у 1564 році у Вріндавані. Його самадхі знаходиться у храмі Радхи-Дамодари. Глибина знань Рупи Ґосвамі в науці свідомості Крішни не має рівних, оскільки він не тільки отримав настанови від Чайтаньї Махапрабху, а й був уповноважений Ним до написання трансцендентних творів. У духовному світі він є втіленням Рупи Манджарі, однієї з найближчих помічниць в духовних іграх Радхи та Крішни. Рупа Манджарі надзвичайно прив’язана до Шріматі Радхарані, і перебуває на тому рівні духовності, коли особистість вже нічого не бажає для себе, а стурбована лише тим, щоб принести задоволення Радхіці, адже зрештою саме Вона найкраще служить Крішні.